The Economist у матеріалі «As Ukrainian men head off to fight, women take up their jobs» розповідає про те, що від початку повномасштабного вторгнення жінок почали брати на посади, які раніше займали лише чоловіки. До прикладу, одна з українських шахт взяла на роботу вже 300 жінок після того, як з її працівників було мобілізовано 600 чоловіків.

Оксана каже, що поставила своє життя на паузу. Коронавірус забрав її матір та чоловіка два роки тому. російська артилерія забрала її батька та старшого сина цієї весни.

“Я занурилась в свою роботу“, – каже вона за 480 метрів від околиць Тернівки, міста на Сході Україні.

Білки її очей світяться в навколишній темряві. Повернувшись у Бахмут, місце однієї з найжорстокіших битв війни, 49-річна Оксана була вчителькою танців у школі-інтернаті для малозабезпечених дітей. Сьогодні, коли її колишній будинок і рідне місто зруйновані, її школа закрита, а найближчі родичі загинули, вона працює шахтарем.

Повернення з Польщі

Після вторгнення росіян у лютому 2022 року Оксана (керівництво шахти попросило не називати прізвища працівників) втекла до Польщі, де працювала посудомийницею та кухаркою у ресторані. Але вона сумувала за Україною. Друзі розповіли їй, що на шахту в Тернівці шукають нових працівників, і вона записалася. За словами Оксани, її нова робота оплачується більше, ніж інші, і пропонує хорошу пенсію. Робота також допомагає їй блокувати спогади, розповідає вона, відпочиваючи від копання вугілля.

“Я хочу все забути“.

Війна перевернула життя незліченної кількості українців, а також вплинула на ринок праці країни. Близько 4,8 мільйона людей втратили роботу майже за одну ніч, коли росія атакувала. За оцінками, рівень безробіття знизився до 18,4% у жовтні цього року з понад 30% навесні 2022 року, але залишається значно вищим за довоєнний рівень. За даними одного з опитувань, 17% українських працівників змінили професію з початку війни. Сотні тисяч були призвані на військову службу. За оцінками американських офіційних осіб, щонайменше 70 тисяч українських військових загинули на війні, і ще до 120 тисяч були поранені. Оскільки все більше українців призивають до армії, зростає попит на працівників у галузях, де традиційно домінують чоловіки.

Залучення жінок

Залучіть українських жінок. Війна та окупація унеможливили збір достовірних даних. Але є ознаки того, що жінки дедалі більше впливають на економіку України, яка перебуває в занепаді. За словами Юлії Свириденко, міністерки економіки України, з 36 тисяч малих і середніх компаній, зареєстрованих в Україні цього року, 51% очолюють жінки. Все більше жінок починають працювати в промисловості, будівництві та гірничовидобувній галузі.

“Ми побачимо це в більших масштабах, коли почнемо реконструкцію“, – розповідає вона.

У найближчі роки Україні знадобиться армія лікарів і психологів, щоб доглядати за ветеранами війни, включаючи тисячі ампутованих і травмованих військових. Багато, якщо не більшість з них будуть жінками. Енергетика, транспорт і оборонний сектор, які, як очікується, відіграватимуть важливу роль в економіці після війни, також залучатимуть більше жінок-працівниць.

На гірничовидобувному комплексі поблизу Тернівки до армії мобілізували 600 чоловіків, приблизно десяту частину всіх працівників, розповідає директор Дмитро Забєлін. Щоб компенсувати нестачу, близько 300 жінок приєдналися до роботи. До війни на шахті працювали жінки, але жодна з них не працювала під землею. Понад 100 нових працівниць зараз саме цим і займаються. Оксана керує та обслуговує конвеєрну стрічку, яка доставляє вугілля на поверхню. Інші жінки працюють інспекторами з техніки безпеки та електриками. Їх стає дедалі більше. Олена, чоловік якої, колишній шахтар, командує взводом під Луганськом, навчається керувати потягами, що з’єднують секції шахти. Анна, якій нещодавно виповнилося 18 років, доглядатиме за клітками, що перевозять шахтарів між рівнями. Тернівка далеко за лінією фронту, але цей район зазнав ударів російських крилатих ракет.

“Це дуже страшно, – каже Анна. – Але поки я під землею, я цього не чую“.

Видобуток вугілля є небезпечною, виснажливою працею. Війна це все збільшила. Під час відключень електроенергії, спричинених російськими атаками на українську енергетичну інфраструктуру минулої зими, шахтарям шахти “Тернівка” довелося йти пішки аж 7 км, а потім підійматися на 680 метрів за допомогою евакуаційних драбин, щоб повернутися на поверхню. Завдяки новим генераторам шахти тепер можуть підтримувати роботу потягів і ліфтів достатньо довго, щоб забезпечити менш виснажливий вихід.

Гендерна рівність в умовах війни

Україні є куди рухатися, коли йдеться про гендерну рівність. Рівень участі жінок у робочій силі знижується. Він знизився з 54% у 1990 році до 48% напередодні вторгнення. Жінки надмірно представлені в освіті, домашній роботі та туризмі – професіях, де заробітна плата, як правило, низька. Гендерний розрив в оплаті праці скоротився з 26% сім років тому до 18,6% сьогодні, але залишається значно вищим за середній показник по ЄС (12,7% у 2021 році). До 2017 року, коли його нарешті скасували, закон радянських часів забороняв жінкам працювати у 450 професіях, починаючи від водія вантажівки до зварювальника. Наступного року Україна надала жінкам у Збройних Силах такі ж права, як і військовим-чоловікам. Наразі близько 43 тисяч жінок служать у Збройних Силах України, у тому числі 5 тисяч на бойових посадах.

Стереотипи досі існують.

“Жінки повинні реалізовувати свої амбіції в інших сферах, – розмірковує пан Забєлін, директор шахти, у своєму кабінеті. – Жінка – берегиня дому і сім’ї“.

Але він визнає, що у шахти, ймовірно, не буде іншого вибору, окрім як наймати їх більше. Багато чоловіків ніколи не повернуться з фронту, а Україні доведеться утримувати велику армію навіть після закінчення війни.

“Наш сусід, – каже він, маючи на увазі росію, – нікуди не дінеться“.

Оксана сумує за своїм колишнім життям і старою роботою, але не має наміру залишати нову. Вона вже звикла до шуму, темряви, пилу та довгого спуску під землю, каже вона. “Це вже не так страшно, як війна“.

Підготувала Альона Береза, Валентина Повзун