The Economist у своєму матеріалі  «Ukraine’s counter-offensive appears to have begun» розповідає про атаки українських захисників, які можуть свідчити про те, що контрнаступ вже почався. Це також може підтверджувати і наявність нових військових частин, які були закріплені на деяких ділянках фронту. Однак у виданні зазначають, що на лінії фронту ще не помітні військові підрозділи, які були обрані та тренувались західними інструкторами. От якщо ці підрозділи розпочнуть свої атаки, тоді не буде вже місцю для здогадок – чи контрнаступ вже почався, чи ще ні.

Здогадки у військових колах

Декілька місяців у військових колах по всьому світу поширювались здогадки: де і коли Україна проведе свій контрнаступ? Більшість очікувала, що він пройде через Запорізьку область, на півдні країни, можливо, спрямований на місто Мелітополь, з метою перерізання “сухопутного мосту”, що був захоплений російськими військами на початку війни, який з’єднує окупований Крим з росією. Західні офіційні особи очікували, що наступ почнеться два тижні тому, а дехто взагалі почав втрачати терпіння.

4 червня – за два дні до річниці початку визволення Європи від нацистів – українські війська розпочали те, що міністерство оборони росії назвало “широкомасштабним” наступом на п’яти напрямках, що на південному сході Донецької області, на сході України. Деякі з них дійсно можуть бути загрозою наземному мосту; інші були далі на північ. Західні офіційні особи повідомляють The Economist, що це фактично знаменує початок наступу, а атаки також тривають й на інших ділянках фронту. Проте командування українських сил ще не вийшло на поле бою.

Один український обстріл відбувся в районі Великої Новосілки, невеликого населеного пункту на південний захід від Донецька. Олександр Ходаковський, командир російських ополченців у Донецьку, заявив, що після цієї атаки Україна симулювала відведення своїх сил, а потім завдала удару по Новодонецькому, приблизно за 12 км на південний схід. За його словами, українці провели успішний штурм з обмеженою ударною силою, яка складалася лише з десяти одиниць бронетехніки, додавши, що вони також порушили російські комунікації. Міністерство оборони росії заявило, що Україна перекинула на фронт 23-ю і 31-шу механізовані бригади, в тому числі два танкові батальйони.

Успіхи у передмістях Бахмута

Були успіхи й на інших напрямках. Відомо, що українські сили повернули собі території в західних і північних передмістях Бахмута, міста на Донеччині, яке було осередком бойових дій протягом більшої частини минулого року. Інші повідомлення свідчать, що подальші бої велися в напрямку Соледару, що на північ від Бахмута. росія заявила, що наземні атаки були відбиті із завданими Україні значними втратами.

Фактично українські війська були в Новодонецькому вранці 5 червня. Про це повідомляє українське джерело.

“Новини з … лінії фронту з кожною годиною стають все більш тривожними“, – написав один з популярних російських Telegram-каналів.

Західний чиновник, обізнаний із ситуацією, каже, що Україна просунулася в цьому районі на п’ять-шість кілометрів. Але водночас, як міністерство оборони росії розгортало свою медіакампанію – вихваляючи роль генерала валерія герасимова, начальника генштабу збройних сил росії, в оборонній операції – український уряд продовжував політику інформаційної тиші.

Американські та європейські військові посадовці, які консультують Україну, кажуть, що оборонні лінії росії можуть бути більш крихкими, ніж вважалося, і що швидкий та потужний штурм – найкращий спосіб мінімізувати втрати з українського боку і позбавити російські сили можливості укріпити місце будь-якого прориву. Вони мають підозру, що Україна була занадто обережною в минулому, особливо під час торішнього наступу в Херсонській області, де її війська, попри остаточне звільнення міста Херсон, дозволили тисячам російських військових втекти разом зі своєю технікою.

Східніша вісь наступу

Якщо Україна дійсно має намір посилити свої атаки в Донецьку, це передбачало б, що вісь наступу буде дещо східнішою, ніж багато хто припускав. Велика Новосілка розташована приблизно за 120 км на північ від Бердянська, ключового порту на Азовському морі та частини сухопутного мосту між росією та Кримом. Наступ на Донецьк у південному напрямку може також загрожувати Маріуполю, портовому місту, захопленому і знищеному росією минулого року. російська оборона в Донецьку дещо слабша, ніж у Запоріжжі. Останніми днями багато зменшених російських резервів, особливо з повітряно-десантних військ, також були перекинуті на північ до Бахмута, що, ймовірно, відкриває прогалини в інших місцях на фронті. Тривають транскордонні рейди, підтримані Україною, добровольців до Бєлгородської області росії, що відкривають додаткові сотні кілометрів лінії фронту, які також виявилися корисним відвертальним маневром.

Найкращі місця для прориву

Однак головні зусилля України, ймовірно, ще попереду. Маючи загальну довжину фронту близько 900 км і 12 наступальних бригад у своєму розпорядженні, Україна не може дозволити собі розпорошувати сили. Їй доведеться знайти найкращі місця для прориву російських ліній на вузькій ділянці фронту. Завдання, як кажуть деякі західні радники, полягає в тому, щоб змусити росію захищати кілька ділянок одночасно, розтягнувши її підрозділи. росія не може однаково захищати всю довжину фронту. На цьому етапі Україна все ще досліджує російські сили, шукаючи вразливі місця – або створюючи їх – перед тим, як залучити свої найсильніші підрозділи.

У соціальних мережах з’явилися зображення броньованого американського бронетранспортера MaxxPro, покинутого поблизу Нескучного, на південний захід від Великої Новосілки. Однак хоч 23-тя і 31-ша бригади мають переваги від отриманого західного озброєння, вони не входять до числа дев’яти бригад, обраних і тренованих на Заході, які Україна створила за останні шість місяців для того, щоб вони очолили наступ. Ці підрозділи оснащені західними танками та інженерним обладнанням для прориву через багатошарові траншеї, мінні поля та укріплення, що простягаються через південь і схід України. Коли їх дії будуть активовані, то не буде місця для двозначності щодо того, чи розпочався наступ всерйоз, чи ще ні.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун