Оператори безпілотників і засоби глушіння беруть участь у високотехнологічній гонці озброєнь

Для солдатів на фронті електромагнітний захист так само життєво необхідний, як повітря: невидимий, коли він є, і згубний, коли його немає. У липні українські війська на півдні Донбасу переконалися в цьому, і це був нелегкий досвід: російські безпілотники раптово перемкнули частоти зі стандартних 700-1000 мегагерц на 400-500 мегагерц, засліпивши українські системи радіоелектронної боротьби (РЕБ). Безпілотники літали глибоко в тилу, відрізаючи підрозділи та роблячи шляхи постачання непрохідними. Десятки українських військових машин знищувалися щодня в результаті того, що Сергій Бескрестнов, український фахівець з РЕБ, називає «російським сафарі». Лише коли Україна зрозуміла, що відбувається, і через кілька тижнів отримала нові системи РЕБ, що працюють на частоті 500 мегагерц, вдалося стабілізувати ситуацію.

Війна хвиль має ключове значення для ширшого конфлікту. Безперервне та напружене змагання між боєприпасами і засобами глушіння призводить до швидких змін, оскільки кожна сторона намагається знайти, відстежити, зайняти й атакувати все більш рідкісні прогалини в спектрі, куди можуть проникати сигнали.

«Те, що ви бачите в Україні, є електромагнітною маневреною війною в дії, – каже Томас Вітінгтон, співробітник аналітичного центру RUSI. – Так само, як сухопутні війська постійно рухаються в пошуках височини або ключового переходу, так само рухаються і електронні війська».

Оскільки засобів глушіння стає все більше і вони стають все більш досконалими, пошук захищених від глушіння безпілотників стає все більш нагальним.

росія розпочала своє тотальне вторгнення з колосальними перевагами. Вона була світовою наддержавою РЕБ – якщо вимірювати кількістю, потужністю і різноманітністю її систем. Вона домінувала на початкових етапах обміну даними, заглушаючи більшу частину військового зв’язку України. Starlink Ілона Маска, захищена супутникова мережа зв’язку, дала рятівне коло Україні. Потім, у 2023 році, почалася революція безпілотників. Україна стала піонером у  використанні дронів з оглядом від першої особи (FPV) для пошуку, переслідування і знищення ворожих цілей з високою точністю.

«Без належної підтримки безпілотників та радіоелектронної боротьби піхотний підрозділ протримається на полі бою лише кілька годин», – каже майор Дмитро Толстолужський, офіцер спеціалізованого технологічного підрозділу Міністерства оборони України.

Завдання РЕБ полягало у знешкодженні безпілотників, блукаючих боєприпасів та планерних бомб, які зараз домінують у небі.

Нова війна виявила вразливі місця в надзвичайно потужних, але громіздких російських системах РЕБ, які стали перешкодою в зоні досяжності безпілотників FPV. Вони були змушені відступити на цілих 10-15 км від лінії фронту, що послабило їхній ефект. Тим часом Україна почала прогресувати в розширенні власної потужності у сфері РЕБ, з місцевими виробниками, що нарощують виробництво окопних систем РЕБ. Ярослав Філімонов, генеральний директор української компанії Kvertus, яка спеціалізується на РЕБ, каже: щомісячне виробництво підскочило зі 100 пристроїв на початку 2022 року до 1 000 у 2023 році, а зараз досягає 5 000. Щонайменше 200 компаній зараз працюють над РЕБ, каже пан Вітінгтон.

Основна робота фронтових засобів глушіння нескладна: дешева металева коробка з антенами генерує електромагнітний шум, щоб блокувати сигнали пілотування або відеосигнали. Обидві сторони значною мірою покладаються на комерційно доступні китайські компоненти. Але за цим стоїть технологічна гонка озброєнь з високими ставками, яка постійно еволюціонує. Кожні 8 – 12 тижнів відбуваються значні зміни в практиці застосування РЕБ або безпілотників, каже майор Толстолужський. Обидві сторони перемикаються на широкий частотний спектр від 200 мегагерц до 1000 мегагерц і вище. Але «головною гонкою» минулого року, за словами Андрія Лісковича з «Фонду оборони України», неприбуткової організації, яка надає нелетальну допомогу, було зниження частот зі стандартного діапазону GSM – які використовуються мобільними телефонами – до 300 мегагерц, що ускладнило пошук стандартних компонентів.

Результатом цих поширених частот є транспортні засоби, що нагадують дикобразів устилі стімпанк, вкриті півдюжиною антен для захисту від різних безпілотників, кожна з яких має значну потужність.

Захисники також повинні знати, де і коли зосередити свою увагу. Використання пристрою, який випромінює багато радіохвиль, не лише загрожує електронним братовбивством, але й робить користувача потенційною мішенню. Знання того, коли його вмикати і на якій частоті, залежить від пасивних датчиків, які можуть тріангулювати радіовипромінювання з іншого боку, щоб визначити їхнє джерело. Датчики, які використовувалися на початку війни для виявлення дешевших безпілотників китайського виробництва, вже не такі корисні. Деякі з сучасних датчиків розміщені в космосі: Україна використовує дані з супутників, створених американською компанією HawkEye 360.

Більш поширеним є аналізатор спектру – маленька коробка вартістю 7000 доларів, яка вибирає різні частоти, що транслюються в будь-який час. Ця інформація може потім спрямовувати ваше глушіння. Теоретично, аналізатори спектру можуть бути з’єднані разом, щоб створити гігантський електронний пакет для виявлення випромінювань уздовж всієї лінії фронту. За оцінками пана Лісковича, це коштувало б близько 10 000 доларів на кілометр фронту, можливо, 10 мільйонів доларів на всю ділянку – скромна сума. Проблема, як і з багатьма іншими аспектами війни, полягає у ланцюгах постачання. Лише три компанії в Америці та Німеччині виробляють ці прилади; час виконання замовлення становить вісім місяців.

Обидві сторони також експериментують з більш розумними методами. Пан Філімонов описує  Azimuth і Mirage, пару продуктів: перший вловлює сигнали в радіусі 25 км і подає їх на другий, який використовує програмне забезпечення, щоб генерувати сигнали на потрібній частоті. Теоретично, це звільняє від необхідності носити з собою кілька різних засобів глушіння. Але обидві сторони можуть внести руйнівні зміни.

«Це галузь науки, де все можна перевернути в найкоротші терміни», – каже підполковник Олександр Коробка, який очолює підрозділ РЕБ в 54-й бригаді Збройних сил України.

Наприклад, російські безпілотники найвищого класу вже еволюціонували, щоб включити системи резервного пілотування. Вони можуть переходити від стандартного GPS до супутникових або інерційних систем навігації, які використовують гіроскопи та акселерометри для визначення реального положення безпілотника. Вони також можуть використовувати штучний інтелект (ШІ) або зв’язок з радіомаяками на землі, щоб переміщувати дрони до цілі або назад на базу.

«У такому випадку повний захист від РЕБ практично неможливий», – каже полковник Коробка.

Найновішими викликами є автоматизація «останньої милі» та оптоволоконні дрони. Автоматизація «останньої милі» дозволяє уникнути більшості тактичних щитів РЕБ, які мають радіус дії близько 50 метрів, спрямовуючи дрони до цілі, а потім використовуючи ШІ для візуального наведення на неї і нанесення удару. Оптоволоконні дрони, вперше побачені на полі бою навесні 2024 року, під час польоту розмотують котушки крихітного кабелю, що ускладнює їхнє маневрування, але робить їх непроникними до перешкод РЕБ. Оптоволоконні дрони часто очолюють атаки, спочатку націлюючись на системи РЕБ і знищуючи їх, щоб інші радіопілотовані дрони могли слідувати за ними. Обидві сторони перебувають в процесі нарощування технології. росія, яка першою застосувала цю технологію, лідирує. Пан Філімонов каже, що такі методи, як стробоскопи – миготливі ліхтарі, що засліплюють камери безпілотників – також випробовуються.

Наразі більшість дронів все ще піддаються глушінню. І Україна все ще має перевагу в радіоелектронній боротьбі.

«Вони, безумовно, швидші за росіян», – каже пан Вітінгтон.

Війна також зробила їх швидшими за багатьох західних конкурентів. Пан Філімонов відвідав 15 військових виставок по всьому світу минулого року. Технологія РЕБ, яку він бачив, була не лише дорожчою – американські та європейські підсилювачі у два-три рази дорожчі за китайські, які зазвичай зустрічаються в українській комплектації – але й застарілою.

«Ці технології десь у 2021 році, – каже він, спустошено. – Все, що вони виробляють, на даний момент, є марним на передовій».

Підготувала Валентина Повзун