The Economist у матеріалі «Ukraine gets its F-16s» проаналізував всі переваги та недоліки в отриманні Україною винищувачів F-16. Перші літаки планують надати Україні наприкінці вересня, а тому ця допомога не вплине на український контрнаступ, який може початись будь-якої хвилини. У матеріалі автори описують всі причини, чому це питання так відкидали американці та чітко пояснюють, що літаки, які на озброєні у деяких країн по 25 років, насправді є дещо вразливими перед новими російськими винищувачами. Також залишається не вирішеною ще одна проблема – стан злітно-посадкових смуг в Україні.

Перші винищувачі F-16 для України

Очікується, що перша партія винищувачів F-16, яку готується отримати Україна, прибуде наприкінці вересня – надто пізно, щоб відіграти роль у контрнаступі, який може розпочатися будь-якої миті. Однак рішення, прийняте Джо Байденом напередодні зустрічі G7 у Хіросімі в травні, все ще має безпосереднє значення.

Західні винищувачі українці просять ледь не з дня вторгнення росії. Але відповідь Пентагону, який може заблокувати іншим країнам-користувачам F-16 постачання літаків американського виробництва, завжди була негативною. Причини були двох видів. Перший блок причин був нібито практичним. Щоб навчити українських пілотів і наземний екіпаж керувати та обслуговувати такі складні та незнайомі літаки, як F-16, зайняло б 18 місяців. Українські злітно-посадкові смуги недостатньо високого рівня. Вартість була б непомірно високою. Україна, як зневажливо заявив голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі, повинна зосередитися на інших пріоритетах.

Другий блок причин включав побоювання, що росія розцінить такий крок як ескалацію. Це виправдання також використовувалося для затримки надання Україні зброї великої дальності (такої, як ракети HIMARS) і танків. Страх ескалації завжди був основою міркувань, але він суперечить першому і був спекулятивним. Якщо винищувачі F-16 не надто посилять спроможність України, чому вони будуть хвилювати росіян? І в будь-якому випадку, якою ймовірно може бути відповідь росії? Надання українцям літака, який вперше надійшов на озброєння майже 50 років тому, навряд чи підштовхне володимира путіна до катастрофічного кроку застосування ядерної зброї.

Зміна американської позиції

Дві речі змінили американську позицію. Першою був тиск з боку союзників. Британці були особливо рішучими, а голландці оголосили, що формують коаліцію для постачання F-16 в Україну і почнуть навчати її пілотів. Друга – зміна воєнних цілей всередині адміністрації, перехід від забезпечення того, щоб росія не змогла перемогти Україну, до підтримки української перемоги. Саме це повинно турбувати кремль навіть більше, ніж прибуття самих F-16.

Під питанням, чи справді реактивні літаки змінюють правила гри, у що вірять українці. Немає сумніву, що якщо Україна отримає від 40 до 60 літаків F-16, вони забезпечать реальні переваги у можливостях. Версія F-16, яку вона отримає, відома як Mid-Life Update (MLU), яка експлуатується кількома європейськими військово-повітряними силами впродовж останніх 25 років. Серед модернізацій MLU є канал передачі даних, який дозволить українським літакам об’єднуватися з наземними радарами протиповітряної оборони НАТО, такими як PATRIOT. Це підвищить ефективність протидії російським крилатим ракетам і загалом допоможе захищати повітряний простір України краще, ніж її парк літаків радянських часів МіГ-29, Су-27 і Су-24, який зменшується. На відміну від цих літаків, F-16 може нести повний набір ракет класу “повітря-повітря” і “повітря-земля”, які використовуються Америкою та її союзниками. 

Не швидкий квиток до перемоги

Ті, хто очікує, що F-16 забезпечать швидкий квиток до повітряної переваги, можуть бути розчаровані. По-перше, будь-який винищувач четвертого покоління, якому бракує характеристики щодо малопомітності, буде дуже вразливим до страшних російських зенітно-ракетних комплексів С-400, що є однією з причин, чому в НАТО всі подібні літаки поступово знімаються з озброєння на користь F-35 п’ятого покоління. Іншою причиною є застарілий імпульсно-доплерівський радар AN/AG66 винищувача F-16 MLU, який не може зрівнятися ні за дальністю дії, ні за захопленням цілей з радарами, встановленими на більш пізніх версіях російських Су-35 і МіГ-31.

Принаймні одна проблема, яка раніше згадувалася, як причина для стримування постачання F-16, не зникла. Українські пілоти, як ми тепер знаємо, можуть пройти навчання за чотири місяці, а наземні екіпажі за контрактом можуть тримати літаки в польоті. Але з відкритими повітрозабірниками, які всмоктують уламки, F-16 буде важко злітати з нерівних або пошкоджених злітно-посадкових смуг.

Має значення те, що F-16 представляють з точки зору зобов’язань Заходу, а також те, що вони можуть зробити для військових зусиль. Вони допоможуть Україні перемогти, але це не та диво-зброя, на яку багато хто так палко сподівається.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун