Інформаційний фронт не менш важливий, аніж реальний військовий. В Україні медіа об’єднались і з першого дня війни спільно ведуть марафон “Єдині новини”. Але цей марафон орієнтований загалом на внутрішню аудиторію, якій в переважній більшості не потрібно пояснювати, чому потрібно протистояти російським окупантам. Натомість у західних медіа, які мають вплив на суспільну думку та рішення світових політиків, по-трохи згасає інтерес до війни в Україні. Якщо у перший місяць повномасштабного вторгнення Україна, а точніше криваві та жахливі події, не сходили із перших шпальт та обкладинок, то зараз – це вже далеко не перші сторінки. Та попри це важливим залишається контекст, у якому західні журналісти висвітлюють події в Україні. Саме зміна наративів допомагає відслідковувати зміни політичних рішень та настрій мешканців країн, що нам допомагають протистояти загарбникам. Ми пропонуємо вам щотижневий огляд статей про Україну в ключових іноземних медіа.
Минулого тижня на міжнародній арені ключовою темою обговорення було – кандидатство України в ЄС. Провідні лідери Євросоюзу та Європейська комісія заявили про безпрецедентну підтримку України на цьому шляху. Однак попереду ще дебати і голосування наприкінці цього тижня. Європейському Союзу доведеться вирішити багато важливих питань. Одне з них – це повоєнне відновлення України. Серед інших не менш нагальних – підтримка платоспроможності українського уряду. Та попри це становище України значно складніше. Адже окрім подальшого впровадження реформ, інтеграції економіки та виконання нових вимог, потрібно ще вести щохвилинно кровопролитну боротьбу із окупантами. Детальніше читайте в новому огляді.
Огляд західної преси 13-19 червня 2022 року
Як відновлюватимуть Україну?
Скріншот із сайту “The Economist”
У Європейському Союзі обговорюють повоєнне відновлення України. Про це йдеться у матеріалі The Economist «The EU has begun debating how to fund the reconstruction of Ukraine. Where will it find the money required and how will it prevent it being wasted?». Автори згадують про ті потужності, які Україна втратила через війну з рашистами. Це завод «Азовсталь» в українському портовому місті Маріуполь. Він був одним з найбільших сталеварних заводів в Європі. Це 11 км площі під доменними печами та рідким металом, 11 тисяч працівників та понад 4 мільйони тонн виплавленої сталі на рік. Тепер “Азовсталь” лежить в руїнах. Ракети й артилерія окупантів зруйнували залізничні станції, порти і телекомунікаційні вежі, пошкодили або знищили понад тисячу шкіл, понівечили дороги та «засіяли» воронками поля з пшеницею. За даними Київської школи економіки, збиток для України на кінець травня склав 104 мільярди доларів, а економіка цього року скоротиться до 50%.
Комісар ЄС з економічних питань говорить, що союзники України пообіцяли гроші, щоб підтримувати країну в робочому стані під час війни, а потім відновити її, «щоб допомогти новій Україні повстати з попелу війну». Точних оцінок немає, але припущення знаходяться в діапазоні 200-500 мільярдів доларів і зростають. Одне питання – де взяти гроші? Інше – як організувати цю допомогу, не порушуючи інституційних правил та міркувань кожної країни ЄС. І нарешті – чи Україна зможе впоратись із цими коштами?
Перспектива відновлення затьмарюється більш нагальними проблемами, до прикладу, підтримка платоспроможності українського уряду. Поки немає обговорення, як розділити ці гроші. Це могла б бути колективна позичка, як це відбувалось для програм ЄС з covid-відновлення. Ця ідея користується підтримкою тих країн, які відчувають брак коштів. Франція через створення такого фонду може підвищити роль Європи в міжнародних справах. Водночас вагається Німеччина, адже її турбує великий державний борг і колективний борг ЄС, який викликає невдоволення Конституційного суду. А от уряд Нідерландів погодився на створення фонду для covid-відновлення тільки в якості разового виключення і не хоче порушуватиме цю обіцянку своїм виборцям.
Виникає питання і щодо витрачання коштів. Європейська комісія запропонувала платформу «Відбудова України», яку вона планує контролювати разом з українським урядом. Вона буде координувати допомогу з боку ЄС і держав-членів, інших країн (включаючи США, Великобританію, Канаду, Японію і Південну Корею) та міжнародних кредиторів, таких як МВФ, Світовий банк і ЄБРР. Україна візьме на себе провідну роль у розробці плану реконструкції, і вже сформувала робочі групи з місцевих зацікавлених сторін та міжнародних донорів.
Усі погоджуються, що ЄС має відігравати провідну роль, не в останню чергу тому, що Україна прагне долучитись до союзу. Водночас є побоювання, що бюрократія ЄС і потреба в консенсусі можуть сповільнити цей процес. Крім того, не всі зацікавлені країни є членами ЄС. США та Велика Британія відіграють значну роль у військових зусиллях України, а міжнародні інституції, такі як Світовий банк, мають свої власні правила та пріоритети. Це спонукає до більш вільного співробітництва між донорами із розподілом пріоритетів. ЄС спонукає до інституційних реформ, економічної інтеграції та розвитку, Америка допомагає Україні нарощувати свої збройні сили та оборонну промисловість, МВФ керує реструктуризацією боргу України і запуском нової програми кредитування, окремі країни – беруть кредити на свої власні проєкти допомоги.
Автори також згадують і те, що Україна має найгірший результат в Європі за Індексом сприйняття корупції, не рахуючи рф. Та наголошують і на тому, що ситуація покращилась з 2014 року. І тому цей негативний імідж дехто пов’язує з російською пропагандою. Проте це не виключає потреби у кращій підзвітності. Як варіант, це роботи із іноземними підрядниками. Інший – створення суду за участю іноземних суддів для розгляду спорів, пов’язаних з відновленням. Поряд з тим залучення інвестицій приватного сектора в охоплену війною країну з негативною репутацією в контексті корупції потребує певних зусиль.
Україна в ЄС: ще один крок назустріч мрії
Скріншот із сайту “The Washington Post”
Європейська комісія рекомендувала надати Україні статус кандидата до ЄС. Про значення цього кроку йдеться у статті The Washington Post «Ukraine should get E.U. candidate status, European Commission recommends».
У висновку, опублікованому минулої п’ятниці, вищий виконавчий орган ЄС зазначив, що Україні та Молдові слід надати статус кандидатів за умови, якщо вони покращать роботу своїх судових гілок та інших елементів діяльності своїх урядів.
Рекомендацію прийняли наступного дня після того, як лідери Німеччини, Франції та Італії висловили підтримку цього кандидатства. Та це ще далеко не статус. Це лише перший крок на шляху до повноцінного членства. Однак це і показник зміцнення позицій східноєвропейських країн, що прямуватимуть на саміт Європейської ради цього тижня. Щоб все просувалось вперед, всі 27 країн-членів ЄС мають надати свою згоду. І навіть за такої умови до повноправного членства України та Молдови може пройти ще багато років.
Франція, Німеччина, Італія підтримали кандидатство України в ЄС під час своєї першої поїздки у воєнний час до Києва. Але підтримка з боку Комісії підкреслює новий сенс необхідності такого рішення у зв’язку з потребою підтримки України Європою, оскільки вона зараз піддається ударам російських військ на сході, а також це свідчить про зростаюче бажання передати послання президенту рф владіміру путіну про майбутнє Європи.
«Українці готові померти за європейську перспективу», – написала Урсула фон дер Ляєн у своєму Твіттері. «Ми хочемо, щоб вони жили разом з нами європейською мрією».
Рішення ЄК привітав Президент України Володимир Зеленський та міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Однак рішення Європейської комісії не відповідає тому, що лобіювала Україна. Українські офіційні особи наполягали на тому, що їхня країна заслуговує прискореної процедури отримання статусу кандидата без будь-яких умов. “Ми не граємо в гру обіцянок”, заявила Ольга Стефанишина, віце-прем’єр-міністр, під час візиту до Брюсселя минулого тижня.
Минулої п’ятниці Урсула фон дер Ляєн заявила, що Україна «поступово наближалась до союзу» впродовж останніх 8 років і впровадила близько 70% вимог ЄС.
Водночас комісія ще й перерахувала 6 кроків, які вона хоче, щоб Україна виконала. Серед них: прийняття законодавства, що забезпечить відбір кваліфікованих суддів і обмежить вплив олігархів. Вона також просить поліпшити список розслідувань, судових розглядів та обвинувальних вироків за корупційні злочини.
Упродовж кількох місяців війни лідери ЄС намагалися стримати очікування України, підкреслюючи, що до моменту вступу в ЄС можуть пройти десятиліття. У приватних бесідах багато дипломатів ЄС висловили стурбованість з приводу готовності країни.
Але в останні тижні, коли війна вступила в нову і жорстоку фазу, риторика змінилася.
Українські лідери та дипломати відвідали європейські столиці, щоб обґрунтувати необхідність надання статусу кандидата. А сама Фон дер Ляйєн ще раз приїхала в Київ. Потім прозвучали слова підтримки від лідерів трьох найбільших економік Європи в столиці.
Під час візиту в минулий четвер президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц і прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі назвали це історичним моментом для України і для ЄС.
У Брюсселі дипломати ЄС все частіше розглядають підтримку України та інших країн, що межують з рф, як сигнал путіну. він заявив, що Україна не є реальною країною, і прагне насильно ввести її — і інші країни — в російську сферу впливу. І членство в ЄС для України та Молдови суперечить амбіціям путіна.
Питання в тому, чи дійсно всі держави-члени ЄС готові підтримати ці амбіції членства України в ЄС.
Кандидатура України вже давно користується сильною підтримкою серед країн Балтії та інших східноєвропейських країн. Нідерланди, Данія і Португалія відносяться до числа тих, хто, як і раніше, налаштований скептично, хоча жодна з цих країна твердо не заявила, що двері для України закриті.
Напередодні саміту вже цього тижня дебати, ймовірно, будуть зосереджені на умовах для країн, що претендують на статус кандидатів, а також на питанні – як відновити переговори про приєднання інших країн, що зайшли в глухий кут.
І хоч очікується багато дебатів, деякі офіційні особи ЄС, схоже, сповнені надій.
Битва за Луганську і Донецьку область: вирішальні бої
У газеті The Wall Street Journal у матеріалі «Ukraine’s Zelensky Visits Bombarded Southern City. Russian forces are moving to cut off Severodonetsk, U.K.’s Defense Ministry says, as missiles strike Black Sea port of Mykolayiv» автори Thomas Grove та Mauro Orru розповідають про те, що битва за контроль над Донецькою та Луганською областями загострюється. Українські сили борються за те, щоб перешкодити рашистам захопити Сєвєродонецьк.
Протистояння може стати вирішальним в утвердженні успіху російського наступу на сході після того, як москва зазнала невдачі у своїх перших спробах швидко захопити столицю України Київ у лютому. Рашисти спробували отримати вигоду від своєї чисельної артилерії, хоч Захід поставляє гаубиці та мобільні ракетні комплекси, які одразу направляються на лінію фронту. А лідери України постійно закликають Європу та США надавати додаткову допомогу.
Минулої суботи голова Луганської ОВА Сергій Гайдай заявив, що українські сили неодноразово відбивали спроби рф розширити контроль.
«Найгарячіша точка в цьому районі – Сєвєродонецьк, де тривають вуличні бої», зазначив пан Гайдай в оновленні на своєму Facebook. Він також зазначив про загострення бойових дій в навколишніх селах, оскільки рф намагається використати свою перевагу.
Водночас Міністерство оборони Великобританії заявило, що російські війська, ймовірно, намагаються просунутися далі на південь від своїх позицій в Ізюмі, на північний захід від Сєвєродонецька – це як спроба оточити місто і його околиці, та щоб у цивільних осіб було мало можливостей покинути цей регіон після того, як було зруйновано декілька мостів.
Ракетний удар рашистів вцілив знову по Кременчуцькому нафтопереробному заводу в Полтавській області. А міністерство оборони рф заявило, що москва завдала удару по об’єктах нафтопереробки і зберігання палива в Кременчуці та місті Лисичанськ Луганської області, які використовувались для постачання українським військам в цих регіонах.
Також автори зазначили, що Агентство ООН з прав людини минулої п’ятниці заявило, що було зафіксовано щонайменше 4 509 смертей серед цивільного населення в Україні з моменту вторгнення рф в Україну в кінці лютого, але попередило, що фактичні дані можуть бути набагато вищими. Поряд з тим, Управління Верховного комісара ООН з прав людини повідомило про те, що щонайменше 5 585 осіб отримали поранення в період з 24 лютого до 16 червня включно. В результаті загальне число зареєстрованих жертв серед цивільного населення – убитих і поранених — в Україні досягло 10 094 чоловік.
«Більшість зареєстрованих жертв серед цивільного населення були через застосування вибухонебезпечної зброї з широкою зоною ураження, включаючи обстріли з важкої артилерії і реактивних систем залпового вогню, а також від ракетних та авіаударів», – йдеться в повідомленні агентства.
ООН також попередила, що їй необхідно підтвердити дані з районів, де йшли інтенсивні бойові дії, таких як Сєвєродонецьк і Маріуполь, а це означає, що справжні цифри можуть бути значно вищими.
Авторка: Альона Береза
Переклад: Валентина Повзун
