Страх і гроші: хмельницькі дитячі майданчики, коли про безпеку не йдеться (Як у Хмельницькому обирають підрядників. Частина 2)

Ми постійно аналізуємо підрядників, які осіли на нескінченний комунальний потік. І нарешті дійшли до найцинічніших історій – заробітку на дітях. Точніше, на їхньому дозвіллі. Дитячі майданчики в Хмельницькому вже давно перетворилися на символ передвиборчих торгів, але на цьому їхня роль не завершується. Адже встановлення і ремонт дитячих майданчиків – це дорого. А коли щось “дорого”, то поруч завжди з’являється бізнес і політика. Традиційно вони йдуть пліч-о-пліч. Як правило, це одна з форм непрямого підкупу виборців, де важлива швидкість, але не завжди важлива якість. Судіть самі – кандидатам дуже важливо презентувати майданчик до виборів, а не після. Ну а ці терміни традиційно доволі стислі.

 Втім, використовують цей спосіб не лише амбітні кандидати, а й діюча влада. Здивовані? А дарма. Сьогодні ми розкажемо, як навколо дитячих майданчиків переплітаються політичні та сімейні зв’язки. І як для досягнення політичних бонусів маніпулюють найціннішим.

«Ба, дивись, як хитається!»

«Донечко, ми не будемо там гратись, бо там можна впасти», – пояснює півторарічній дитині її батько. Чоловік забирає дівчинку від дерев’яного містечка попри несамовитий крик та сльози. Хмельничанин Борис не пускає на дворовий атракціон дитину через занедбаний стан конструкції. 

«Воно все з фанери зроблено. Прогинається під ногами, усюди тріщини. Я, коли туди з малою заліз, то такого страху натерпівся. Більше не хочу. Старий майданчик на Сілістрі (площа Свободи – прим. автора), хоч і розвалюється, але там принаймні з дерева зроблено, з-під ніг дошки не випадають, і воно і досі стоїть», –  скаржиться чоловік.

Поруч жінка старшого віку нагадує онуку, щоб той був обережним і не ліз через підвісний місток. 

«Ми добре знаємо цей майданчик. Щодня із садочку попри нього ходимо. Встановили у 2018 році пізньої осені. Дуже він гарний був. Але буквально за півроку від нього майже нічого не лишилось», – пригадує хмельничанка Тетяна Олександрівна. 

Жінка відволікається на крик хлопчика:«Ба, дивись, як хитається!» 

Величезна дерев’яна конструкція небезпечно розхитується під зграйкою дошкільнят, які бавляться на ній в квача. А зверху прибита табличка: встановлено за кошти міського бюджету. 

Цей майданчик розташований у дворі за адресою Свободи, 4а і коштував він  міському бюджету 155 тисяч бюджетних гривень.  Бюджетних гривень – тобто наших з вами. Хто ще, за скільки і які саме майданчики встановлював у Хмельницькому? І до чого тут політичні зв’язки. От прямо зараз і розкажемо.

Хто і за скільки робить вуличні ігрові простори в Хмельницькому?

За останні п’ять років міська влада облаштувала 178 дитячих і спортивних майданчиків загалом на 18,3 мільйона гривень. 

У 2016-2017 роках з дитячими та спортивними майданчиками працювали чотири підрядники: ПП “Різаліт”, ФОП Учик Руслан, ПП “Поділюкс”, ТОВ “Компанія “Європейський парк”. Усього встановили 11 майданчиків на загальну суму 1,6 мільйона гривень. 

 Найбільшу кількість підрядів з 2018 року отримали ФОП Олексій Віштал, ТОВ “Світ розваг”, ТОВ “Власнотвори” і ФОП Микола Литвинюк. Саме ця четвірка, а точніше трійка, бо Олексій Віштал та ТОВ “Світ розваг” – це фактично одна структура, зайшла на Хмельницький ринок у 2018 році і закріпилась до сьогодні. 

Аналізувати ФОПів, які робили один-два майданчики для управління і більше після того не отримували гроші з міського бюджету за ці послуги не будемо. Власне, як тих, хто вже більше не отримує підрядів, тому детально ми розповімо лише про двох підрядників. 

Рівень: головний підрядник

Скріншот сюжету ТРК “Місто”

Скріншот сюжету ТРК “Місто”

Знайомтесь, це Олексій Віштал. І за три роки його ФОП отримав 86 підрядів на загальну суму 6,59 мільйона гривень. Ще 7,8 мільйона пройшли через ТОВ “СВІТ РОЗВАГ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ”, де Віштал є засновником та директором. Загалом це 14,39 мільйона гривень.  

Підприємство, яке забезпечує ігровими майданчиками майже все місто, розташоване у мікрорайоні Ракове. У старому цегляному приміщенні одразу троє чоловіків працюють над виготовленням різних деталей. Посередині – різнокольорова карусель. Олексія Віштала на місці не виявилось, тож телефоном домовляємося про зустріч наступного дня.

Усі угоди Віштала пов’язані із ремонтом – поточним чи капітальним – дитячих та спортивних майданчиків. Його підприємство ТОВ “Світ розваг” займалось будівництвом майданчика в парку ім.М.Чекмана, а зараз ремонтує оглядове колесо. 

Свою підприємницьку діяльність Олексій Віштал зареєстрував наприкінці осені 2017 року. А ось перший підряд отримав вже влітку 2018 року. Загалом, того року він мав лише 4 капремонти дитячих майданчиків: вулиця П.Мирного, 25, вулиця Сковороди, 9/3, вулиця Сіцінського, 16/1 та 18/1 та вулиця Свободи, 22А. Очікувана вартість кожного з них становила трішки більше 78 тисяч гривень. 

“Ми принесли комерційну пропозицію в управління і нам сказали, щоб ми пробували на “Прозорро” свої сили. З того часу ми весь час все робимо на “Прозорро”, – пригадує початок співпраці з містом Олексій Віштал.

Але ось момент – перші угоди відбулись за процедурою звітування. Тобто, без тендеру. Власне, як і решта договорів підрядника ФОП Олексія Віштала з управлінням. Тому заяви про роботу в електронній системі  “Прозорро” виглядають не зовсім коректно.

“Хто вас рекомендував? – Не було такого. Ми давно працюємо. Є багато голів ОСББ, які задоволені співпрацею з нами і якістю наших робіт. Вони, власне, часто просять, щоб саме ми виконували роботи”, – пояснює підприємець Олексій Віштал. 

Якщо вірити на слово, то виходить, що люди самі собі обирають підрядника, а місто платить? Яка тоді функція цілого департаменту комунальної інфраструктури? Як нам здавалося, то це отримати роботи та обладнання високої якості за найменші гроші. Риторичне питання. Як бачимо, Олексій Віштал фактично працює одразу і як фізична особа-підприємець, і через ТОВ “СВІТ РОЗВАГ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ”. І у Віштала виходить дорожче, ніж … у Віштала. Ми порівняли ціни із офіційного сайту його фірми та документами на встановлення. І місцями ціни дуже різняться. До прикладу, спортивний майданчик на Трудовій, 13 за підсумковим кошторисом вийшло дорожче, ніж на сайті ТОВ “Світ Розваг” на 15 402 гривні.

А ще завжди дорожча на тисячу гривень каруселька. Підприємець пояснює таку різницю в цінах інфляцією та подорожчанням матеріалів. 

Тендер не для всіх

Окремої уваги заслуговує історія ремонту дитячого майданчика у парку ім. М.Чекмана. Так ось. Розпочав роботи, а точніше провів капітальний ремонт ФОП Олексій Віштал у 2019 році. Тодішній керівник управління ЖКГ Василь Новачок назвав це першою чергою. І коштувало це будівництво 1,375 мільйона гривень. А вже у 2020 році управління оголошує тендер на поточний ремонт дитячого майданчика у тому ж парку на 2,3 мільйона гривень. Це лише у нас дисонанс, що поточний ремонт дорожчий за капітальний? І увага, на цей тендер вже йде не ФОП, а новостворене ТОВ “Світ розваг Хмельницький”. Компанію йому тоді склало ТОВ «Шляхбудгруп» із очільником Юрієм Балабаном. Про цю фірму ми вже писали. Хто не читав – переходьте за посиланням. Перемогло підприємство Олексія Віштала. І вже у квітні 2021 року ці дві фірми зустрічають знову на тендері на 1,6 мільйона гривень. Обидва рази фірми не торгувались між собою від слова взагалі. Але замовник перестрахувався і в документацію ввів ось такий критерій “якщо підрядник виробник, то отримує через неціновий критерій бонус у вигляді 25%”. Все б нічого, якби вони купували обладнання, а не послугу… 

” В цій ситуації я вбачаю можливе необгрунтоване обмеження зі сторони Замовника ввести, як критерій оцінки товар лише від виробника, адже це не дозволяє оцінити пропозицію учасника, як більш привабливу (якісну, дешевшу тощо). Швидше, тут намагаються усунути від тендеру цілий ряд суб’єктів господарювання. Більше того, сьогодні і у 2020 році практика Антимонопольного Комітету України є такою, що законним вважається застосування лише того критерію, який передбачений ст. 29 закону про публічні закупівлі. Та такого критерію, як товар від виробника там немає”, – роз’яснює юристка Мирослава Примак.

В 2020 році Світ розваг отримав майже 2,3 мільйона гривень. В 2021 році – 367 тисяч гривень. І ось тут є невеличкий нюанс – між цими двома тендерами гумове покриття майданчику зіпувалось. Олексій Віштал визнав, що проблема була у матеріалах. Але ось тут залишається питання – так за чиї кошти ліквідували пошкодження?

Багатофункціональний і талановитий

А ще майданчики ставив ФОП Микола Литвинюк. У 2018 році він встановив три: два по 155 тисяч на Прибузькій, 44 і на Свободи, 4а, ще один менший на Тернопільській, 30 за 71 тисячу гривень.

Починаючи з трьох контрактів на майже 400 тисяч гривень у 2018 році, Микола Литвинюк доріс до 32 договорів на загальну суму у  3,16 мільйона гривень на початок цього року.

Береться підприємець не лише за дитячі майданчики. Робить все, що можна робити: дитячі, спортивні, контейнерні майданчики, пандуси та навіть зрізає дерева і ремонтує прибудинкові території. Такі мультифункціональні підрядники в Хмельницькому – вже не дивина. Ми якось робили матеріал про одного з таких, хто не читав – йдіть за посиланням

Заступник мера і директор департаменту інфраструктури Василь Новачок у розмові з нами Миколу Литвинюка нахвалює. Мовляв, робить якісніше, ніж у конкурентів.

Офіційно Микола Литвинюк зареєстрував свою підприємницьку діяльність 14 травня 2018 року. І вже за місяць – 21 червня отримав перший свій комунальний підряд на 71 тисячу гривень. 

До офіційного перетворення у підприємця Микола Литвинюк був безробітним щонайменше від 2016 року. Принаймні у його декларації жодної згадки про постійне місце роботи чи підприємницьку діяльність не було. Лише волонтерство. 

І за перші 7 місяців офіційної роботи Микола Литвинюк задекларував 540 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності. За минулий рік його дохід вже складав понад 1,6 мільйона гривень. 

Вже у 2019 році він отримав 9 закупівель, а в 2020 році – 20 закупівель. Непоганий розвиток підприємця, який до того не працював із бюджетними коштами та не займався до того ремонтними роботами. Офіційно не займався.

Так могла би починатися історія про українську мрію. Але насправді – це історія про те, як сімейні та політичні зв’язки вирішують в Хмельницькому якщо не все, то більшість з питань входження на “ринок хмельницьких підрядників”. 

Коли політика і сім’я нероздільні

Переломний момент у професійній діяльності Миколи Литвинюка стався тоді, коли його рідна сестра працевлаштувалась… до Хмельницької міської ради. Анна Маєвська, у дівоцтві Литвинюк, у 2017 році стала помічницею Хмельницького міського голови Олександра Симчишина. Вже на початку 2018 року пані Маєвська переходить працювати в управління житлово-комунального господарства. А далі суцільні збіги та співпадіння, одним словом, містика. 

“Анна Миколаївна могла розповісти своєму братові, що шукають хороших підрядників і запропонувати спробувати занести комерційну пропозицію в управління”, – припускає Василь Новачок.

Водночас виключає, що підряди Микола Литвинюк отримує завдяки партійній приналежності та сімейним зв’язкам. 

Партійній приналежності? Так, від 2016 року Микола Литвинюк депутат Хмельницької районної ради від ВО “Свобода”. А у 2020 році він знову став депутатом тільки вже під прапорами політичної партії “Команда Симчишина”. 

Його сестра Анна Маєвська теж має активну політичну позицію. У партії ВО “Свобода” вона була з 2010 року. А після навіть побувала на лаві підсудних через бійку в Хмельницькій ОДА. 

Коментувати будь-що стосовно своєї роботи та своєї сім’ї Анна Маєвська відмовилась, зіславшись на свої посадові інструкції та відсутність дозволу з боку керівника. 

Та що вже тут коментувати… ? Хіба цей документ, який рідна сестра, як посадова особа підписала своєму брату підряднику. Мова йде про дефектний акт на роботи на території будинку №14, що на вулиці Тернопільський. У цьому документі йде перелік робіт, які має виконати підрядник. Зокрема, це корчування пнів, розробка грунту, перевезення грунту, розбирання монолітних бетонних фундаментів. Цей документ склала Анна Маєвська і підписала його. За ці роботи Микола Литвинюк отримав 14 тисяч гривень. Запам’ятайте цей момент. Бо за версією підрядника, його співпраця з управлінням почалась саме з цього об’єкту. 

У пошуках потужного столярного цеху та самого підприємця ми вирушили до місця реєстрації ФОПа – у село Мар’янівку. Серед старих хатин бачимо недобудову. Трава на подвір’ї скошена. Сусіди кажуть, там ніхто не живе, бувають не часто. Вдалині заростає травою польська бляха.  

Телефоном Микола Литвинюк запевняє, його виробництво за місцем реєстрації. Згодом уточнює, не у Мар’янівці, а в Наркевичах. Мовляв, саме там і робить всі деталі і до контейнерних, і до дитячих майданчиків.

“- Так, робимо все самі. Коли не встигаємо, то купуємо готові. 

– У кого купуєте? Світ розваг?

– Так, і у них беремо. 

– А який відсоток від загальної кількості всіх встановлених майданчиків брали у них?

– Я не готовий сказати. Не рахував”, – зазначає Микола Литвинюк.

За словами підприємця у різний період у нього працювало від 2 до 4 працівників. Таким складом вони і робили усі підряди. 

На відміну від Анни Маєвської сімейні стосунки з нею не заперечує. 

“До реєстрації ФОПа я займався майданчиками. Ми знали, що рано чи пізно виникнуть запитання. Але за таким принципом вже не буде кому працювати. Всі виїжджають. Двірників немає…”, – намагається змінити тему Микола Литвинюк. 

Запевняє, перший підряд новостворений ФОП отримав не завдяки сімейним зв’язкам. Мовляв, на практиці довели, що роблять якісно. 

“- Як саме ви підтверджували, що виконуєте роботи якісно, якщо ФОП був лише створений? Ви надавали угоди? Чи як?

– Нам дали зробити майданчик. 

– На Тернопільській, 30?

– Ні, Тернопільська, 14.”

Так, це той двір, де Микола Литвинюк корчував пні, розбирав бетонний фундамент розробляв грунт. Так, це той об’єкт, перелік робіт на який йому склала його рідна сестра Анна Маєвська.  

Про якість. Не полінувались ми одного разу та перевірили якість встановленого устаткування цим ФОПом у дворах хмельницьких багатоповерхівок. Нашу увагу привернули капітальні ремонти за двома адресами – біля житлового будинку № 94/1В на проспекті Миру та біля житлового будинку №51 знову ж таки на проспекті Миру. В першому випадку капітальний ремонт міському бюджету обійшовся у 98 тисяч гривень за прямим договором, в другому – 103,4 тисячі гривень знову ж за прямим договором. І що саме цікаве – ремонти виконувались у 2020 році. І менш ніж за півроку від встановлення бачимо тріщини на устаткуванні, а також відсутність багатьох захисних деталей, якими прикриваються металеві кріплення.

Фото із дитячих майданчиків на проспекті Миру

Фото із дитячих майданчиків на проспекті Миру

Цікавіша ситуація на капітально відремонтованому дитячому майданчику біля житлового будинку № 16 на вулиці Зарічанській. Капітальний ремонт тут відбувався знову ж таки у минулому році. 

У пісочниці “Корабель” практично відсутній пісок, а це при тому що в кошторисі передбачалось витрачання 1,3 м3 піску природного і збагаченого, замість великого балансира, який прописаний в документації стоїть малий балансир. Ми не полінувались і виміряли – 1,95 м. 

Фото балансира та пісочниці “Корабель”

Фото балансира та пісочниці “Корабель”

Для порівняння Гойдалка – балансир великий InterAtletika ТЕ213 має довжину 3,1 м. Виготовляється із матеріалів – метал, дерево, фанера. Ну і знайти дитячу гойдалку “Подвійна” на капітально відремонтованому майданчику взагалі не вдалося.

Скрін-шот сайту Inter Atletika — Дитяче та спортивне обладнання

Скрін-шот сайту Inter Atletika — Дитяче та спортивне обладнання

До речі, підрядник на своїй сторінці активно рекламує послуги ритуальної служби “Скорбота”, де можна “придбати все необхідне для організації та проведення похорону”. То тільки у нас в уяві не вимальовується зв’язок між наданням ритуальних послуг та капітальними ремонтами дитячих та контейнерних майданчиків? А для управління ЖКГ здається цей зв’язок був логічним, адже цей підрядник з 2018 року отримував підряди.

Кілька слів про якість…

В Україні відсутня статистика травм та нещасних випадків на дитячих майданчиках, на відміну від європейських країн, які чітко відстежують ці показники. Власне, там і розробили стандарт безпеки  EN – 1176 та EN – 1177. Якщо коротко, то європейці написали чітку інструкцію для виробників, експертів та балансоутримувачів, як перевірити, чи безпечні для дитини конструкції вуличного дитмайданчика. Тут є все: від розміру деталей, кутів нахилу, матеріалів до покриття дитмайданчика. І ні, це не бетонна плитка, асфальт чи утрамбована земля. Як правило, це спеціальне гумове покриття чи природні матеріали.

А що у нас? А у нас все, як завжди, могло б бути краще. Так, в законодавстві таки є дещо про дитячі майданчики. Але ці норми застарілі настільки, що просто не відповідають реальності, пояснюють експерти.

“Як в нас було? Та і загалом часто є і зараз… Якийсь дядечко, слюсар, який захотів щось зробити добре для дітей, не маючи відповідної освіти та усвідомлення як би це мало бути, йде до себе в майстерню, зварює якусь гірку з небезпечним кутом нахилу, встановлює у дворі. Всі щасливі. Часто меценати, а серед них багато кандидатів в депутати різного рівня, роблять подарунок громаді у вигляді такого блага, яке нікому на баланс не передають. А потім відповідно ніхто не може за цим майданчиком доглядати та підтримувати його у належному стані. Чому так відбувається? Тому що тема дитячих майданчиків не цікава нікому, за винятком несумлінних чиновників та підрядників, які мають на тому заробітки”, – наголошує громадський активіст Богдан Цюваник, який став ініціатором впровадження європейських стандартів безпеки до дитячих майданчиків в українське законодавство.

 З 2018 року впровадженням європейських стандартів безпеки на дитячих майданчиках займаються громадські активісти зі Львова. 

“Імплементація європейських стандартів безпеки для дитячих майданчиків – це досить тривалий процес, але за підсумками виграють від нього всі учасники. Для початку потрібно було, щоб ці стандарти в Україні визнали, як такі, які можуть застосовуватись виробниками та підрядниками. Це сталось у 2018 році. Після цього був переклад на українську мову. Пізніше Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» визнав ці стандарти, як рекомендаційні.  Наступний крок – зробити їх обов’язковими”, – зазначає Тетяна Кочірко.

 За кордоном за технічним станом дитячих майданчиків стежать експерти. Це можуть бути приватні фірми, без права на штраф, чи державні структури. Тут вже кожна країна обирає свій шлях. 

“Я був присутній на одній з таких перевірок. Експерти мають дуже прості але ефективні інструменти. До прикладу, один з них – це металева півкуля на довгій ручці – прототип голови дитини. І ось цей інспектор ходить і заміряє цим пристроєм відстані – чи пролізе голова дитини у проміжки, чи ні. І це не лише про відстані між деталями. Так само прискіпливо оцінюють все решта. Якщо знаходять порушення, балансоутримувач має все ліквідувати якнайшвидше, інакше вже буде штраф. А в нас, що? У нас немало майданчиків навіть балансоутримувачів не має”, – пояснює Богдан Цюваник.

З січня 2021 року ДСТУ ЕН – 1176:2019 рекомендовані в Україні. Іншими словами і підрядники, і замовники вже можуть ними користуватись та створювати безпечні простори для дітей. 

“Від січня 2021 року Замовники вже можуть вносити у тендерну документацію вимогу, аби дитячі майданчики відповідали цим рекомендаційним нормам. Тобто органи самоврядування можуть змінити ситуацію з безпечністю дитмайданчиків вже зараз, якщо, звісно, будуть у цьому зацікавлені”, – пояснює Тетяна Кочірко.

Але поки ці стандарти рекомендаційні і чи будуть дитмайданчики безпечними залежить водночас і від підприємців, і від замовників. Одні мають захотіти впроваджувати нові стандарти вже зараз, інші – не економити на основному безпеці та здоров’ї дітей. 

***

Дітлахи обліпили дерев’яну конструкцію з усіх боків – хтось катається на гірці, хтось бавиться в пісочниці.

“Цей майданчик нам ставили давно. Тут і діти, і дорослі, і підлітки ввечері. Він ще стоїть. Витримує”, – сміється жителька Бандери 20/1. 

“А наш ставили недавно, але він вже зламаний. Ходимо іноді сюди гуляти”, – зазначає інша жінка з дворічним хлопчиком на руках. 

*** 

Двір на проспекті Миру, 78/2 нагадує кладовище ігрових зон. Тут ще радянські гойдалки та гірка, дерев’яне зігниле містечко, напівзруйнована пісочниця, заросла травою спортивна зона, і свіженька різнокольорова дерев’яна конструкція. Дівчатка бавляться у піску, а хлопчаки стрибають на радянській гірці, відламуючи те, що можна ще відламати.

Хмельницька міська рада прийняла Правила безпечної експлуатації обладнання дитячих та спортивних майданчиків у м. Хмельницькому. Це локальний норматив для місцевих балансоутримувачів та відвідувачів, але не для виробників та підрядників, які монтують ці ігрові простори. 

То врешті для кого насправді чи для чого витратили понад 18 мільйонів гривень на дитмайданчики, безпека яких під багатьма знаками питання?

Альона Береза, Марія Турчина

Матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

 

Попередній Забігбордь мене, якщо зможеш: як Хмельницька ОДА пускає сотні тисяч гривень на “секретну” зовнішню рекламу

Залиште свій коментар