“Мамо-мамо, навіщо ми сюди приїхали?”, – промовляє тоненьким голосом семирічний хлопчик. Він щойно прибув з України, а тепер очікує наступного потягу на платформі залізничного вокзалу у прикордонному Перемишлі. Родина поїде далі – вглиб Польщі.
Міграція українців за кордон досі триває. Вона не така інтенсивна, як у перші весняні місяці, і більш впорядкована. Тепер виїздять частіше жителі сходу й півдня України. Хтось прямує з наміром трохи пересидіти, хтось хоче віддалитися від атмосфери війни з регулярним завиванням сирен повітряної тривоги, хтось прагне почати нове життя в Євросоюзі. І щоразу це інші історії, які складно узагальнити. Хоча багатьом хочеться універсального пояснення: варто чи не варто залишати Україну? Забігаючи наперед, скажу: такої поради не існує.
У Польщі я перебувала протягом шести днів. Мало дізналася про ринок праці і майже нічого про ситуацію з житлом, оскільки мешкала в цей час то в студентському гуртожитку, то в орендованій квартирі приятелів.
Дорога до Польщі
До Польщі з Хмельницького можна дістатися поїздом Інтерсіті “Київ-Перемишль”. Цей спосіб, як на мене, зручніший, ніж поїздка автобусом. Насамперед завдяки гарантованій наявності туалету і комфортним кріслам. Поїзд після Хмельницького зупиняється на дві хвилини у Тернополі й на декілька годин у Львові. При цьому пасажирам дозволяють залишити вагон лише на 10–15 хвилин, після чого потрібно зайняти своє місце для проходження перевірки. Основний документ, на який звертають увагу прикордонники, – біометричний паспорт.
Власне, перше ж запитання провідника ще під час посадки у Хмельницькому: “Ви не забули закордонний паспорт?” Надалі документ буде необхідний постійно – і під час подорожі, і вже у самій Польщі. Під час воєнного стану в’їхати до Польщі можна і з паспортом громадянина України – як старого, так і нового зразка (у формі ID карти). Українські діти можуть перетнути кордон на підставі свідоцтва про народження або якщо вони вписані до паспортів своїх батьків. Нотаріально посвідчена згода одного з батьків потрібна у випадку виїзду дитини в супроводі бабою, дідом, братом, сестрою, мачухою або вітчимом.
Перевірка у Львові для жінок і дітей відбувається швидко. Звіряючи фото, просять уважно поглянути на прикордонника. Якщо хлопець-підліток виглядає старше свого віку, ставлення буде прискіпливішим. Ще ретельніше й довше прикордонники перевіряють чоловіків віком до 60 років. У нашому вагоні таких було близько 10 осіб. Наприклад, мій 56-річний попутник мав посвідчення про інвалідність другої групи. За його словами, він вже не вперше після 24 лютого виїздить до Польщі. Цього разу його перевіряли відносно недовго, а от раніше навіть наполегливо просили показати епікриз, що насправді не передбачено. Біля інших чоловіків з вагону прикордонники затримувалися ще довше. Зрештою пропустили всіх.
Після перетину кордону з Польщею потяг також ненадовго зупиняється й майже одразу рушає далі. У Перемишлі черга з прибулих розділяється на кілька гілок – у кабінах польські митники ставлять печатку з датою прибуття до країни. Але тільки в закордонний паспорт. Це також важливий момент, оскільки багатьма безоплатними опціями можуть користуватися лише ті українці, які до того не жили постійно в Польщі й перетнули кордон після 24 лютого 2022 року. У паспорт громадянина України позначку не ставлять. Але дата в’їзду фіксується в єдиній Європейській базі про перетин кордону. До речі, у разі виїзду з Польщі, вдруге потрапити сюди реально лише з біометричним документом.
Волонтерський рух
У Перемишлі, мабуть, найвідчутніший дух єднання Польщі з Україною. Пасажирам поїзду місцеві волонтери одразу ж вручають невеликі паперові торбинки із сандвічем, яблуком та двома мандаринками.
Після прибуття через підземний перехід потрібно прямувати на інший бік вокзалу. Всюди розміщені оголошення з інформацією для українців.
У підземці зустріла чоловіка, який грає на акордеоні. Прислухавшись, несподівано розпізнала російську пісню “Синенький скромний платочек”. Схоже, цей польськомовний музикант погано розуміє контекст.
За моїми спостереженнями, до російської поляки ставляться принаймні поки що поблажливо. Ба більше – багато з жителів 50+ ще вивчали цю мову в школі і тому добре відрізняють її від української. Була свідком ситуації, коли поляк уточнив: “Чи пан з Росії?” До речі, за словами українців, які живуть тут декілька років, росіян в Польщі немало. Це ті громадяни, які прибули сюди раніше, до 24 лютого 2022 року. На загал вони, зазвичай, не демонструють імперських поглядів, оскільки за таке можна мати неприємності. Але треба врахувати й протилежне: такі ж неприємності вірогідні й через мову ворожнечі стосовно законослухняних росіян.
На вокзалі у Перемишлі безоплатно роздають дитячі підгузки та інші предмети гігієни, призначені для малечі. А поруч з виходом облаштований намет для перекусу. Тут є можливість з’їсти пиріг, омлет, випити чаю. Такі ж намети є і на варшавських вокзалах. Вони також є і на автомобільних пунктах пропуску з польського боку кордону.
У приміщенні вокзалу працює волонтерка, яка допомагає українцям розібратися з інформацією про розклад руху поїздів. Охочі прямувати в інші країни мають стати в чергу до кас. Квитки на внутрішньопольські рейси видає волонтер з переносним касовим апаратом. Він спілкується лише польською, проте дуже повільно й чітко. Найскладніше дістатися до Варшави – туди часто пропонують їхати стоячи, що не дуже зручно, адже подорож до столиці триває понад шість годин.
Транспорт
Більшість поїздів Польщі мають вагони з сидіннями. Простір в них може бути розділений на два ряди по два сидіння, або ж це купе з дверима лише з одного боку вагону. В такому відсіку шість крісел – по три біля кожної зі стін, а посередині крихітний столик. Слід врахувати, що стоянки на станціях тривають кілька хвилин. А зупинку можуть оголосити всього за 10 хвилин до прибуття потягу. Особливо важливо про це пам’ятати у Варшаві, адже там, наприклад, на західному вокзалі триває реконструкція, і до деяких колій потрібно йти не лише підземним переходом, а й через місток. Під час подорожі обов’язково перевірятимуть квитки й паспорт, а саме сторінку з печаткою про дату в’їзду. Квитки для українців, які прибули до Польщі після 24 лютого, безоплатні. Але лише для жінок та дітей.
Безоплатно українці цієї ж категорії можуть також користуватися автобусами, трамваями та варшавським метро. Громадський транспорт в цій країні працює ідеально – на рейсах однотипні сучасні автобуси і трамваї, а у Варшаві – ще й метро.
В підземку українцям пропонують зайти через окремі ворота, без квитка. Але знову треба пам’ятати про закордонний паспорт. Цілком ймовірно, що його доведеться надати для перевірки контролерам.
Оформлення документів
Україномовні волонтери є далеко не скрізь. У більшості випадків співвітчизникам доведеться шукати інформацію самостійно. За власним спостереженнями, багато молодих поляків вільно розмовляють англійською. Більшість місцевих приязні й детально все пояснюють.
Це поширюється і на спілкування в муніципальних установах, банках. До речі, на вокзалі можуть безплатно пропонувати картки з польськими номерами, розраховані на телефонний та інтернет-зв’язок. Проте діє цей тариф всього місяць. Після чого потрібно або перейти на платне обслуговування з цим же телефонним номером, або взяти нову картку – вже з іншим.
Польський телефонний номер знадобиться й тим українцям, які планують відкривати рахунок у банку для отримання соціальної послуги “500+” – щомісячних виплат для утримання неповнолітніх. Це державна програма підтримки сімей з дітьми, яка реалізується в Польщі з 1 квітня 2016 року. Спочатку для себе й для дитини необхідно отримати pesel – аналог українського ідентифікаційного коду. Дітям його видають миттєво, дорослим можуть запропонувати зачекати. І тут треба пам’ятати про одну місцеву особливість: треба не соромитися і все детально та ввічливо обговорювати з чиновниками. Якщо ви польською або англійською обґрунтуєте необхідність швидшого вирішення проблеми, то вам підуть назустріч. Це така місцева особливість, людський фактор. При цьому аж ніяк не йдеться про корупцію, оскільки для польського чиновника бути спійманим на найменшому хабарі означає кінець кар’єри.
Оформлення pesel зазвичай відбувається в установі, яку в Польщі називають urząd (ужонд). Це слово тут використовують для позначення органів муніципального управління. Тому важливо дізнатися, який саме urząd вам потрібен. Після здобуття pesel необхідно звернутися до однієї з банківських установ для відкриття рахунку й отримання рrofil zaufany (довіреного профілю). Цей безкоштовний електронний інструмент дозволяє підтвердити свою особу онлайн під час вирішення низки питань. Після чого на порталі інформаційних послуг https://empatia.mpips.gov.pl/ треба заповнити заявку для отримання допомоги “500+”, призначеної на утримання неповнолітніх дітей. Сервіс пропонує і російськомовний варіант. Необхідно пам’ятати, що, окрім номера польського оператора, в аплікаційній формі потрібно вказувати й адресу тимчасового проживання. Ну, і в такому випадку користуватися безоплатно телефонним тарифом вже не вийде, оскільки далі соцпослуги прив’язують лише до певного номера.
Освіта й робота
Дітей з pesel приймають до польських шкіл. В Польщі особи до 10 років можуть пересуватися лише в супроводі – або батьків, або опікунів. А от з вищими навчальними закладами все менш визначено, позаяк кожен з них і раніше мав свої умови для вступу. Слід також пам’ятати, що запроваджений на час воєнного стану мультидисциплінарний тест призначений лише для вступу саме в українські виші.
Польський ринок праці – складна царина, яку треба досліджувати окремо. Звісно, українки без знання мови можуть розраховувати переважно на низькокваліфіковану роботу, зокрема прибиральниць й пакувальниць із зарплатою, наближеною до мінімальної, тобто близько 3 тисяч злотих. За відгуками, це доволі важка праця, яка може тривати навіть 12 годин на добу з одним вихідним на тиждень. Реально знайти вакансію в соціальній установі, де надають послуги українцям. Це може бути робота, наприклад, психологом. Але фах потрібно підтвердити дипломом. Тоді цілком можна очікувати й на зарплату в понад 5 тисяч злотих. А, наприклад, кухарю в місті Катовіце готові платити близько 4 тисяч злотих. Бармену – дещо більше, оскільки тут вже необхідні навички спілкування з клієнтами. Ще вищі зарплати в опікунів й опікунок – доглядальників за літніми людьми або за людьми з інвалідністю. Можливо, доведеться пройти безоплатне навчання в поліцеальній школі – закладі, подібному до українського технікуму.
Продукти
Тут для українців багато хороших новин. Місцеві супермаркети приємно дивують розмаїттям товарів: молочної продукції, овочів і фруктів, м’ясних і ковбасних виробів, випічки, консервацій, макаронів тощо.
Якщо спробувати перераховувати ціни на гривні, то вони майже не різняться від українських, а інколи бувають і нижчими. Проте, як вважають українці, які тут живуть вже давно: треба прив’язуватися не до гривні, а до співвідношення мінімальних заробітних плат. В Україні від 1 січня 2022 року «мінімалка» становить 6,5 тисяч гривень, у Польщі – 3010 злотих. Враховуючи це, можна дійти висновку: в Польщі люди витрачають на продукти меншу частку свого доходу в порівнянні з Україною й мають змогу заощаджувати на глобальніші придбання: автомобілі, подорожі, житло тощо.
Є можливість ще більше економити, встановивши додаток тої чи іншої торговельної мережі. Там можна відслідковувати появу купонів на певні продукти. Активація купона надає право на знижку покупцю. Окрім того, супермаркети, зазвичай щовечора, розпродають деякі товари зі знижкою. А ще магазини влаштовують розпродажі, присвячені шанованим поляками дням матері, батька, дядька та іншим. Можуть організовувати, наприклад, і тижні італійської їжі. У цей період продукти локального виробництва продають дешевше. Присутні також міжсезонні розпродажі.
Приємно вирізняється якість більшості продуктів. Особливо це відчутно у випадку з овочами. Наприклад, помідори чері не нагадують траву, а мають насичений кисло-солодкий смак. На початку травня можна придбати молоду картоплю за ціною трохи більше як 2 злотих. Тішать і ціни на молочні продукти, а ще тут великий вибір альтернативної продукції для вегетаріанців.
Повернення
Не секрет, що тепер українці масово повертаються на Батьківщину. Зробити це реально двома способами – потягом або автобусом. Я вирушала з Варшави й шукала варіант до Хмельницького без пересадки. Саме тому зупинила свій вибір на автотранспорті. До того ж при всій зручності на рух залізничного транспорту більше можуть вплинути ракетні обстріли. Під час подорожі до Перемишля поїзд 5 годин стояв у маленькому містечку Львівщини та очікував дозволу на продовження свого руху.
І тут на співвітчизників можуть чекати неприємні сюрпризи. Наприклад, наявний в автобусі туалет виявиться зачиненим. На питання про причину такої ситуації мені відповіли: цей автобус для перевезення обрали в останній момент. Утім, як я дізналася пізніше, в іншому, точно такому ж автобусі, туалет також не працював. Водії найчастіше йдуть назустріч пасажирам і зупиняються на заправках, проте треба бути готовим, що вбиральні на польських автовокзалах платні. Тому необхідно запастися монетами номіналом 1 і 2 злотих. Наш автобус проходив через пропускний пункт “Дорогуськ-Ягодин”. Тут туалет не просто платний, автомат ще й вимагає чітко 3 злотих. Якщо кинути монету на 5, через турнікет не пропустить, а решту не поверне. І це велике приниження, адже відвідати вбиральню вдається не всім.
Проте найбільша підступність такої мандрівки – ваші сподівання на шлях без пересадки можуть виявитися марними. І про це не попереджають ні в касі, ні в квитку, ні водії. Ба більше, касирка варшавського автовокзалу порекомендувала запропонований рейс як надійний. Про іншого ж перевізника сказала: автобус може просто не приїхати, а кошти за придбаний квиток не повернуть.
Про те, що маршрут “Варшава-Хмельницький” з пересадкою в Ковелі Волинської області, я дізналася вже у самому Ковелі. Після безсонної ночі з проходженням кордону багато пасажирів задрімали. Їх розбудив крик водія: “Виходьте для пересадки, забирайте свої речі з багажника!”
З’ясувалося, в той час, як одні пасажири одразу ж можуть зайняти місця, інші, зокрема й малі діти та літні люди, – мають чекати на не облаштованому для цього подвір’ї, без можливості сісти.
Висновок тут очевидний: завжди необхідно уточнювати заздалегідь про пересадку самостійно, а також вивчати відгуки про різних перевізників. До речі, вища ціна перевезення не означає більший комфорт. На ринку перевезень є значно комфортніші варіанти мандрівок у співпраці з європейськими перевізниками. Варто цікавитися інформацією про наявність зручностей в автобусі на сайтах для пошуку квитків, або ж користуватися порталами самих перевізників – це дозволить ще й зекономити на комісії.
Ставлення до України
У Польщі скрізь так чи інакше згадують про Україну. Наприклад, в одному із супермаркетів Варшави помітила спеціальний відсік, де кожен охочий може придбати і залишити будь-які продукти для приїжджих з України.
У самісінькому центрі столиці поряд з польським висить жовто-блакитний прапор. Інколи такі ж кольори можна побачити в найнесподіваніших місцях.
Польща відкриває свої обійми для українців. Попри те, що через російсько-українську війну країну суттєво зачепила інфляція, а деякі бізнеси перестали існувати. Більшість співвітчизників добре розуміють внесок поляків в допомогу Україні, випадки нечемної поведінки – радше виняток з правил. Водночас треба визнати: не всі мігранти вмонтовуються у нову реальність. Бар’єром стає насамперед незнання мови. Багато українців, потрапивши до Польщі, продовжують жити капсульно, спілкуючись лише зі співвітчизниками. Для багатьох жінок перепоною стає і розлука з чоловіками. Хто відшукає відповідь на запитання “Навіщо ми сюди приїхали?”, залишається за кордоном на тривалий час. Хто не знаходить – прагне якнайшвидше повернутися в Україну, навіть у міста, поблизу яких ще й досі тривають бойові дії.
