Взяти книгу в бібліотеці — це завжди хороше рішення. Бо по суті бібліотека — це спільний ресурс громади, публічний простір доступу до знань, історій і досвіду, який не належить нікому окремо, але при цьому працює для всіх. Тут неважливо, чи можеш ти дозволити собі купити новинку за 500–700 гривень, чи читаєш епізодично, чи багато і різне. Бібліотека знімає фінансовий бар’єр і дає свободу вибору: спробувати, відкласти, взяти інше, повернутися пізніше.

Проте, щоб це працювало, потрібне постійне оновлення фондів. І це завжди поєднання різних рішень, зусиль і домовленостей. Як це діє, ми пояснимо на прикладі Централізованої бібліотечної системи Хмельницької громади. Протягом 2025 року книги сюди приходили з різних джерел — через міські й державні програми, завдяки активності самих бібліотекарів, підтримці авторів, читачів і партнерів, а іноді й через непрості процеси заміни чи прощання зі старими фондами. 

Бюджетні кошти 

На комплектування фондів Централізованої бібліотечної системи Хмельницької громади у 2025 році використали близько 401 тисячі гривень з міського бюджету, за них придбали 1548 книг, понад 19 тисяч — з бюджету участі (55 примірників) ще 124,5 тисячі пішло за місцевою програмою “#Щодня читай українською” (463 примірників).

Програму “#Щодня читай українською” на 2021–2025 роки реалізують через управління культури й туризму: з міського бюджету (та інших джерел) видання та промоцію соціально важливих книжок, передусім українських і місцевих авторів, поповнюють бібліотечні фонди, а також системно “підштовхують” людей читати через події, зустрічі з авторами, фестивалі й інші заходи популяризації книги. Мета програми — створення умов для розвитку книговидання/книгорозповсюдження, підтримки читацької культури та забезпечення потреб громади в книжковій продукції. Лише за 2025 рік у її межах бібліотеки отримали 463 примірники нових видань на понад 124 тисячі гривень. 

Ще один джерело поповнення — державна програма. За цим напрямком бібліотеки Централізованої бібліосистеми поповнилися 168 примірниками книг на суму понад 35,4 тисячі гривень. 

До речі, ситуація, коли громади витрачають кошти з  місцевих бюджетів на поповнення публічних бібліотек в цілому в Україні виглядає поки що не надто оптимістично. Наприклад, у 2024 році тільки 42,14% громад України закуповували книжки. 

Подарунки читачів і авторів

Велика й дуже жива частина поповнення фондів — це подарунки. У 2025 році автори, користувачі, громадські організації, підрозділи міської ради передали бібліотекам майже 2,6 тисячі примірників книг на понад 255 тисяч гривень. 

“Люди знають, що ми стежимо за новинками, і намагаються допомагати. Наприклад, якщо ми купили першу і другу книгу серії, а далі не змогли — читачі часто докуповують продовження і приносять нам у дарунок. Є читачі, які просто постійно дарують книги. Один із них просив не називати його імені, але він жодного разу не прийшов до бібліотеки з порожніми руками”, – розповідає бібліотекарка центральної  публічної бібліотеки Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи Олеся Горобняк. 

Таким чином за кількістю примірників саме подарована література у 2025 році посідає перший щабель. 

Гранти, конкурси та партнерські проєкти: книги як результат активності

Ще один спосіб поповнити фонди — не чекати, доки хтось “зверху” дасть гроші, а самим шукати можливості. Бібліотеки у селах і мікрорайонах — зокрема філії № 5, 12 і 23 — цього року отримали відчутну підтримку. Завдяки проєкту #Ukrainian_library_renaissance (“Бібліотерапія”) вони поповнилися не лише новими книжками, а й технікою для роботи з читачами: бібліотекарі отримали ноутбуки та майже три сотні сучасних видань. Проєкт реалізували за підтримки Публічної бібліотеки імені Лесі Українки та благодійного фонду “Zimin Foundation”.

А бібліотека-філія №11(Львівське шосе, 47/2)  отримала нові книги від благодійного фонду “Бібліотечна країна”. Крім того, зараз книгозбірня долучена до українсько-швейцарського проєкту “Діємо для здоров’я”. У його межах бібліотека стала частиною мережі так званих “здорових бібліотек” — просторів, де йдеться не лише про читання, а й про турботу про здоров’я, добробут і якість життя громади.

Обмін

Частина нових книжок з’являється у фонді як “рівноцінна заміна” загублених або списаних. У 2025 році користувачі, які втратили 297 примірників, відшкодовували їх новими книгами; ще 131 примірник замінили після переобліків. Загалом система отримала 436 нових видань на понад 75 тисяч гривень саме як результат покриття нестачі. Це складна, часто не надто приємна для бібліотекарів робота — нагадувати, оформлювати акти, стежити за строками, — але вона дає подвійний ефект: дисциплінує користувачів і одночасно оновлює фонд.

Міжбібліотечний абонемент

Коли потрібної книжки не було в жодній із бібліотек міської системи, читачам допомагав міжбібліотечний абонемент. Через нього книги замовляли студенти, школярі, пенсіонери, а також фахівці різних установ. Найчастіше люди шукали конкретних авторів або літературу на певні теми — від саморозвитку й філософії до психологічної допомоги та книжок для дітей про війну. За рік бібліотеки отримали 147 таких запитів — це дещо  більше, ніж торік, і свідчить про зростання інтересу до цієї послуги. Кількість постійних користувачів міжбібліотечного абонемента також зросла й нині становить 105 осіб.

Щоб знайти потрібні книги, бібліотекарі зверталися до фондів обласних і університетських бібліотек, наукової бібліотеки Державного архіву Хмельницької області, а також до приватних книгозбірень. У результаті вдалося отримати 131 видання. Водночас частину запитів виконати не вдалося — переважно йшлося про нові книжки, яких ще немає в бібліотеках області. Серед них —”Замок із скла” Джаннет Воллс, “Списки” Мар’яни Лаюк та “Книга Еміля” Ілларіона Павлюка.

Здай російськомовне 

Одним із джерел поповнення бібліотечних фондів у Хмельницькій міській громаді стала акція, яку Централізована бібліотечна система започаткувала на початку повномасштабного вторгнення. Її суть проста: російськомовні книги, які втратили актуальність для читачів, здають на макулатуру, а виручені кошти спрямовують на закупівлю нових видань українською мовою.

Так бібліотеки одночасно оновлюють свої фонди й поступово позбуваються літератури мовою країни-агресора. Читачі можуть долучатися до процесу не лише передаючи книги, а й залишаючи побажання щодо майбутніх закупівель — саме на них бібліотекарі орієнтуються під час вибору нових українських видань. Бібліотекарка Олеся Горобняк каже, що на початку великої війни жителі громади були надзвичайно активні — приносили книги дуже масово. 

“Бувало, що до бібліотек під’їжджали машини, і ми буквально вивантажували російськомовні видання. Такі випадки траплялися кілька разів: люди самі приїжджали автівками і віддавали книжки. Зараз ми просто знову нагадали людям про цю акцію й трохи переформатували саму подачу. Тобто це вже не просто «російську літературу — на макулатуру», а про те, що за ці кошти ми купуємо нові українські книги. І коли ця історія знову з’явилася в медіа, люди почали приходити знову”, – ділиться Олеся Горобняк.

Зараз, за словами бібліотекарки, таку літературу приносять трохи менше, ніж на початку війни. Це може бути пов’язано з тим, що після попередніх хвиль у людей просто стало менше таких книжок удома. З того, що здають зараз: великі подарункові томи, збірки Пушкіна, Толстого, Луначарського, Достоєвського, зарубіжна класика російською. Дещо рідше — наукову літературу: енциклопедії, старі підручники, методичні посібники. Менше приносять белетристику, геть мало — професійну технічну літературу. 

“Що люди при цьому кажуть? Кажуть, що хочуть позбутися цієї літератури, що вони її більше ніколи не будуть читати. І дуже раді, що вона може послужити чомусь хорошому. Коли ми почали прямо говорити, що за цю макулатуру купуємо саме українські книги, люди часто дякували й казали, що для них це важливо. Був випадок, який дуже запам’ятався. Нам кілька разів приносили не лише російськомовні, а й україномовні книги. Наприклад, людина принесла всі твори одного автора і сказала, що навіть не встигла їх прочитати. Але після того, як цей автор почав видаватися в росії або некоректно висловився, вона вирішила, що більше його читати не буде”, – розповідає бібліотекарка Олеся Горобняк 

На початку 2022 року російськомовна література становила майже половину всього бібліотечного фонду бібліосистеми громади. Наприкінці 2025-го її частка скоротилася до близько десяти відсотків. За останні три роки списали 132,3 тисячі примірників російськомовної літератури.

Загалом у 2025 році на поповнення бібліотечних фондів Хмельницької централізованої бібліотечної системи спрямували майже 915 тисяч гривень. Завдяки різним джерелам  бібліотеки отримали понад 5,3 тисячі нових книг. А окрім книг, фонди поповнилися журналами та газетами.

До речі, книгозбірні не тільки отримують, а й віддають. У 2025 році бібліотеки громади активно підтримували акцію “Бібліотека українського воїна”. Разом із читачами та небайдужими мешканцями вони зібрали й передали 127 книг військовим: частину — у міську лікарню для поранених, частину — 19 ракетній бригаді “Свята Варвара”.

Крім того, 175 примірників книг поїхали до Райковецької виправної колонії, ще 40 — до Хмельницького міського центру соціальної підтримки та адаптації. 

Ця історія добре показує, що бібліотечні фонди лише на перший погляд здаються чимось абстрактним. Але за цими цифрами  примірників та закупівель стоїть жива історія — про те, як громада разом збирає свою бібліотеку. 

*Дані щодо поповнення надали директорка Централізованої бібліотечної системи Тамара Козицька 

Підготувала Світлана Русіна