Платіжка за вивезення сміття рідко викликає приємні емоції. Для когось вона здається надто великою, для когось — несправедливою, особливо на тлі зростання цін і невисоких доходів. Обурення тарифами в таких умовах виглядає цілком закономірним. Але чи справді ми платимо найбільше? І як зрозуміти, де тариф обґрунтований, а де — завищений?

Відповіді на ці питання можна знайти лише у порівнянні. Саме тому ми вирішили проаналізувати, скільки коштує вивезення сміття у міських громадах Хмельниччини, хто саме надає цю послугу та як формуються тарифи. Для порівняння ми взяли лише тверді побутові відходи — той вид сміття, з яким щодня стикається кожен мешканець, хоча на практиці підприємства працюють і з іншими його видами.

 З чого складається тариф “на сміття”? 

Для початку варто пояснити, що формування тарифу на сміття — складна система, складники якої не беруться “з неба”. В основі тарифу лежить вартість обслуговування одного кубічного метра сміття, адже саме кубометр є базовою одиницею обліку послуги. Комунальне або приватне підприємство, яке надає послугу, розраховує, у скільки йому обходиться збирання, навантаження, транспортування та захоронення відходів з урахуванням реальних умов у конкретній громаді.

До тарифу входять витрати на оплату праці працівників, які безпосередньо задіяні у процесі: водіїв сміттєвозів, вантажників, двірників, механіків. Окремим компонентом є витрати на пальне, ремонт і технічне обслуговування сміттєвозів, а також амортизація техніки та контейнерів, тобто їхній знос у процесі експлуатації. Значну частину тарифу становлять витрати на перевезення сміття до полігону, які напряму залежать від відстані та стану доріг: чим далі полігон і складніша логістика, тим вищою є собівартість послуги.

Ще один обов’язковий компонент тарифу — це плата за захоронення відходів на полігоні або їхню обробку, а також екологічний податок і витрати на утримання самого полігону. До тарифу також включаються адміністративні витрати підприємства — робота бухгалтерії, диспетчерської служби, оплата електроенергії, зв’язку, оренди приміщень та інших супутніх послуг. Усі ці компоненти разом формують повну собівартість послуги, до якої додаються податки, зокрема ПДВ.

Органи місцевого самоврядування, зі свого боку, затверджують норми накопичення побутових відходів — тобто визначають, скільки кубічних метрів сміття в середньому утворює одна людина за рік залежно від типу житла. Саме ця норма пояснює, чому для населення в рішеннях часто вказують плату «за одну особу на місяць»: тариф у гривнях за кубометр множать на річну норму утворення сміття і ділять на 12 місяців. Таким чином, місячна плата для мешканців є похідною від базового тарифу за кубічний метр, а не окремою самостійною ціною. 

Відмінності в тарифах між громадами пояснюються різними умовами роботи перевізників: відстанню до полігону, станом і кількістю техніки, рівнем заробітних плат, щільністю забудови, частотою вивезення сміття та наявністю або відсутністю конкуренції між операторами. Там, де послугу надає один перевізник і полігон розташований далеко, тариф зазвичай вищий. У громадах із кількома виконавцями або кращою логістикою вартість послуги, як правило, нижча. 

У підсумку виявляється, що дорогий чи дешевий тариф на вивезення сміття — це не стільки показник “доброї” або “поганої” роботи конкретного підприємства, скільки результат рішень, ухвалених у певний час і за конкретних обставин. Порівняння громад Хмельниччини показує: на суму в платіжці впливають дата останнього перегляду тарифу, відстань до полігону, організація роботи перевізника і навіть наявність конкуренції. Саме ці речі — часто непомітні для мешканців — зрештою й визначають, скільки люди платять за вивезення сміття щомісяця.

Про які суми йдеться? 

Варто відзначити: у громадах нема уніфікованого підходу до оприлюднення інформації про тарифи.

*У багатьох громадах прописані також окремо тарифи для приватного сектору та бюджетних споживачів

** У Кам’янці-Подільському та Хмельницькому існують два різних комунальні підприємства з однаковою назвою

Для побутових споживачів плату за послугу з вивезення побутових відходів зазвичай встановлюють не безпосередньо за обсяг, а у вигляді щомісячного платежу на одну особу. Така плата розраховується на основі тарифу, затвердженого у гривнях за кубічний метр відходів, і річної норми їх накопичення, визначеної для відповідного типу житла. Крім того, розмір плати може відрізнятися залежно від способу збору сміття та категорії споживачів. Наприклад, у Хмельницькій громаді це виглядає так: 

• Багатоквартирні будинки у місті: 23,7 – 28,3 грн/особу/місяць (залежно від договору та схеми з контейнерами)
• Приватний сектор у місті: 27,3 – 32,6 грн/особу/місяць 

Крім того, аналіз тарифів у розрахунку за кубічний метр побутових відходів показує, що в громадах суттєво відрізняється давність ухвалення рішень про їхнє встановлення. У більшості міських громад ці рішення переглядалися вже після початку повномасштабної війни, і в таких випадках чітко простежується вплив зростання цін на пальне, електроенергію та оплату праці. Саме в цих громадах діють найвищі тарифи на вивезення сміття. Водночас у Хмельницькій та Городоцькій громадах тарифи тривалий час не переглядалися і залишаються на рівні рішень попередніх років.

У Полонській та Нетішинській громадах наразі розглядається підвищення про перегляд тарифів. Утім, про конкретні суми поки що не йдеться. 

Показовою є і ситуація, коли послуги скрізь надають комунальні підприємства міських рад. Винятком є Хмельницька громада. Тут сміття вивозять два різні оператори, а не один комунальний монополіст. Поруч працюють комунальне підприємство з історією і досить молода приватна компанія. Комунальний “Спецкомунтранс” заснований ще 1949 року, і десятиліттями саме він відповідав за чистоту — спочатку у Проскурові, потім у Хмельницькому До 2018 року підприємство фактично було єдиним виконавцем послуг з вивезення сміття: обслуговувало багатоповерхівки, приватний сектор, бюджетні установи, вулиці та двори.

Ситуація змінилася у 2018 році, коли в мікрорайоні Ружична почала працювати приватна компанія “Носоріг Еко”. Вона подалася на конкурс та виграла лот по згаданому мікрорайону. Водночас “Спецкомунтранс” на цю територію не претендував, оскільки не мав спецтранспорту для обслуговування вузьких вулиць приватного сектору. Появу нового “гравця” через коригування тарифів дуже насторожено сприйняли мешканці Ружичної. Втім, інформації про подальший спротив в публічному просторі нема. 

“Носоріг Еко” почав обслуговувати села Шаровечка, Мацьківці, Малашівці, Волиця, Климківці, Водички,  Давидківці, Бахматівці, Пирогівці, Пархомівці, Прибузьке. А також не лише житлові квартали, а й бюджетні установи через публічні закупівлі. Компанія займається вивезенням сміття, зокрема для міського департаменту освіти та науки, шкіл і садочків, міських і обласних медичних установ, ветеринарної лікарні. 

У підсумку виявляється, що тариф на вивезення сміття — це не стільки показник “доброї” або “поганої” роботи конкретного підприємства, скільки результат рішень, ухвалених у певний час і за конкретних обставин. Порівняння громад Хмельниччини показує: на суму в платіжці впливають дата останнього перегляду тарифу, відстань до полігону, організація роботи перевізника і навіть наявність конкуренції. Саме ці часто непомітні для мешканців фактори зрештою й визначають, скільки люди платять за вивезення сміття щомісяця.

Підготувала Світлана Русіна