Понад 80 правозахисних, медійних та громадських організацій закликали Верховну Раду України переглянути окремі положення нового проєкту Цивільного кодексу України №15150. Автори звернення заявляють, що документ у нинішній редакції може створити ризики для свободи слова, доступу до публічної інформації, роботи журналістів-розслідувачів, відкритих даних та захисту прав людини.

Відповідне звернення 2 травня адресували голові Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Його оприлюднив Центр прав людини ZMINA

У листі організації зазначають, що визнають масштаб роботи над оновленням цивільного законодавства та підтримують необхідність його модернізації. Водночас вони наголосили, що низка положень законопроєкту потребує суттєвого доопрацювання, оскільки може суперечити сучасним європейським стандартам у сфері прав людини, свободи слова, гендерної рівності та недискримінації.

«Вільна журналістика є досить чутливою до будь-яких змін в балансі між правом суспільства на інформацію та правом особи на приватність. Запропонована редакція Цивільного кодексу загрожує зруйнувати цей баланс та погіршити стан свободи слова в країні», — йдеться у зверненні.

Організації також закликали провести окрему робочу зустріч із представниками правозахисної спільноти для обговорення запропонованих правок до другого читання.

Документ підтримали менш ніж за місяць після реєстрації

Проєкт нового Цивільного кодексу України №15150 зареєстрували у Верховній Раді 9 квітня 2026 року, а уже 28 квітня парламент підтримав його у першому читанні.

Перед цим Верховна Рада оперативно зняла з розгляду попередній проєкт Цивільного кодексу №14394 та винесла на голосування нову редакцію документа.

На швидкість ухвалення та масштаб документа звертали увагу журналісти, юристи та правозахисники.

Зокрема, Ірина Федорів та Юрій Мельник для «Дзеркала тижня» та громадської ініціативи «Голка» писали, що документ обсягом понад 800 сторінок парламент почав розглядати менш ніж за місяць після реєстрації.

У своїй публікації вони також зазначали, що представниця Міністерства юстиції під час засідання парламентського комітету наголошувала на необхідності додаткового аналізу документа. За словами посадовиці, попередня редакція кодексу отримала понад 200 сторінок зауважень.

Автори матеріалу також звернули увагу, що заступниця міністра юстиції Олена Ференс називала однією з найбільш дискусійних частин документа книгу про «публічність прав цивільних».

Крім того, народна депутатка Наталія Піпа зареєструвала альтернативний законопроєкт, у якому запропонувала проводити всенародне обговорення або референдум у випадку зміни всього Цивільного кодексу або кількох його книг.

Ризики для свободи слова та доступу до інформації

Одним із найбільш дискусійних блоків стали норми про «право на забуття», «цифровий образ», «інформаційний спокій» та доступ до інформації.

Юристка Центру прав людини ZMINA Анастасія Соловйова в ефірі «Суспільного» заявила, що окремі норми можуть мати «охолоджуючий ефект» для журналістів-розслідувачів.

За її словами, проєкт передбачає повідомлення особи про запит до електронного реєстру, а також окремі положення, які можуть ускладнити доступ до інформації про публічних осіб.

«Журналісти можуть відмовлятися від таких запитів, знаючи, що існують норми, які дозволяють обмежити доступ до інформації», — сказала Анастасія Соловйова.

Вона також звернула увагу на введення до тексту кодексу поняття «доброзичливості», яке пропонується використовувати у різних сферах цивільних правовідносин. На думку юристки, це створює ризики для однакового застосування норм судами, оскільки поняття може трактуватись по-різному.

Правозахисники у своєму зверненні також заявили, що запропоноване розширення права на спростування, права на відповідь та права на забуття може надмірно звузити гарантії свободи слова, передбачені статтею 10 Європейської конвенції з прав людини.

Ризики для відкритих даних та журналістських розслідувань

Окрему критику проєкту оприлюднили юристи YouControl, які проаналізували норми щодо «права на забуття», «цифрового образу» та «інформаційного спокою».

У своїй аналітиці вони зазначили, що документ у нинішній редакції може створити загрози для систем відкритих даних, журналістських розслідувань, OSINT-аналітики та процедур фінансового моніторингу.

Зокрема, юристи звернули увагу на статтю 328 про «право на забуття». Остання передбачає можливість вимагати видалення інформації не лише у випадку її недостовірності, а й якщо інформація «втратила суспільний інтерес».

На думку команди YouControl,  така норма може дозволити колишнім бенефіціарам підсанкційних компаній або фігурантам корупційних скандалів вимагати деіндексації чи видалення інформації про себе з пошукових систем та аналітичних платформ.

У матеріалі також йшлося про ризики для автоматизованих систем аналізу відкритих даних, які формують аналітичні досьє на основі судових реєстрів, даних НАЗК, ЄДР та інших відкритих баз.

Юристи звернули увагу й на норми про «цифровий образ» юридичних осіб. На їхню думку, вимога отримувати згоду компанії на обробку інформації про її цифровий профіль може ускладнити роботу аналітичних систем, які агрегують дані про судові справи, податкові борги, санкції та корпоративні зв’язки.

Окремо в аналітиці згадувались ризики використання норм про «інформаційний спокій» для SLAPP-позовів — стратегічних судових позовів проти журналістів та громадських активістів.

Критика через ризики легалізації незаконно відчуженого майна

Про ризики для державного та комунального майна писали голова громадської ініціативи «Голка» Ірина Федорів та адвокат Юрій Мельник.

Ірина Федорів та Юрій Мельник проаналізували норми щодо реєстрів, позовної давності, «добросовісного набувача» та так званої «протиставності прав».

У своєму матеріалі вони зазначають, що нові положення можуть ускладнити повернення земель лісового фонду, прибережних територій, об’єктів культурної спадщини та інших публічних речей у державну або комунальну власність.

Автори звернули увагу, що проєкт фактично прив’язує початок позовної давності до моменту внесення запису в державний реєстр. Це означає, що відлік часу для оскарження незаконної передачі майна може починатися автоматично після реєстраційної дії.

У публікації також наведені дані Міністерства культури, згідно з якими в Україні існує понад 65 тисяч пам’яток археології, однак у кадастрі відображено лише близько 5 тисяч.

Автори матеріалу заявляють, що за таких умов значна частина історико-культурних територій та пам’яток може залишатись юридично невидимою.

Суддя Верховного Суду Василь Крат у коментарі авторам заявив, що публічні речі — зокрема узбережжя, об’єкти культурної спадщини чи стратегічні землі — не можуть ставати приватною власністю. Водночас голова Держгеокадастру Дмитро Макаренко попередив про ризики колізій між новим Цивільним кодексом та земельним законодавством.

У матеріалі «Голки» також йдеться, що запропоновані зміни можуть вплинути на сформовану практику Верховного Суду щодо повернення незаконно відчужених земель, лісів та об’єктів культурної спадщини.

Повернення до радянської моделі недієздатності

Критичний відгук про законопроєкт оприлюднила й експертка громадської організації «Українські правозахисні ініціативи» Олена Темченко.

У своїй колонці вона заявила, що новий Цивільний кодекс фактично зберігає радянську модель позбавлення дієздатності людей з інвалідністю та не відповідає Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

За словами Темченко, документ не запроваджує механізмів підтриманого ухвалення рішень, натомість залишає чинною модель опіки, яка може призводити до повної втрати людиною можливості самостійно реалізовувати свої права.

Вона також звернула увагу, що проєкт залишає значні повноваження опікунам, а сама недієздатна людина не отримує достатніх механізмів захисту власних прав.

Крім того, експертка заявила, що окремі норми можуть сприяти подальшій інституалізації людей з інвалідністю.

За наведеними у матеріалі даними, минулого року на обліку органів опіки та піклування перебували майже 40 тисяч людей.

Що вимагають організації?

У зверненні до Верховної Ради України та спікера Руслана Стефанчука громадські та медійні організації наголошують, що Цивільний кодекс є фундаментальним документом, який визначатиме правила цивільно-правових відносин на десятиліття вперед.

Правозахисники заявили, що готові надати свої пропозиції та експертні правки до другого читання законопроєкту.

Вони закликають парламент до ширшого публічного обговорення документа та приведення його норм у відповідність до міжнародних стандартів у сфері прав людини, свободи слова та доступу до інформації.

Підготувала Альона Береза