Привести до ладу підвал за бюджетні кошти за програмою “Моє укриття” вже третій рік поспіль можуть жителі Хмельницької громади. Головна ідея цієї ініціативи — щоб мешканці мали де сховатися поруч з оселею, а інші — могли скористатися цими укриттями. Участь у програмі можуть взяти мешканці будинків через ОСББ або управляючу компанію. Ми проаналізували, як скористалися програмою управителі у 2024 та 2025 роках. Що вдалося втілити, а де виникли складнощі — читайте в нашій аналітиці. 

Сенс програми 

Підвали багатоповерхівок, які укриттями можна назвати лише формально, — проблема не нова. Ще до великої війни значна частина з цих формальних “укриттів” була захаращена, непридатна для перебування людей або взагалі зачинена. Розчищати їх взялися управляючі компанії. Вже тоді йшлося про те, що прибрати сміття замало — підвали мають бути обладнані санвузлами, лежаками, запасом води. Але все впиралося в кошти. 

Кошти на підвали в бюджеті громади знайшлися наприкінці 2023 року. Тоді й затвердили вперше програму “Моє укриття” з терміном дії два роки. Наприкінці 2025-го програму продовжили ще на рік. 

Основна мета програми — обладнати підвали автоматичними дверима з електронними замками, які відкриваються під час повітряної тривоги і зачиняються після відбою. Таке дистанційне управління можливе завдяки системі доступу, яка дозволяє автоматично відкривати укриття під час тривоги, керувати ними дистанційно та забезпечувати доступ не лише мешканцям будинку, а й людям поруч. Додатково в програмі передбачений мобільний додаток, а також обслуговування автоматизованої системи за кошти бюджету тергромади. У межах програми можна виконати базові ремонтні роботи, необхідні для безпечного перебування людей. Ідеться про ремонт електрики, водопостачання, каналізації, освітлення. 

Фінансування відбувається за принципом співучасті: переважну частину коштів виділяє міський бюджет, іншу частину — мешканці або інші джерела.

Як розподілилися кошти між управителями 

У 2024 році на поточний ремонт найпростіших укриттів з міського бюджету витратили 7,2 мільйона гривень. Судячи зі звіту, того року сконцентрувалися саме на ремонті підвалів, автоматизованих дверей же встановили всього 43. У 2025 році за програмою освоїли близько 2 мільйонів гривень. За ці кошти, згідно зі звітом, встановили вже 70 вхідних дверей з облаштуванням автоматизованої системи доступу до укриття та поточно відремонтували два найпростіші укриття — на вул. Зарічанській, 14/2 та вул. Мазура, 24. Обидва обслуговуються приватним управителем ТОВ КК “ДомКом”.

Згідно з даними, наданими нам міською радою, за два роки участь у програмі взяли всі місцеві муніципальні управителі, дві приватні компанії і лише два ОСББ. Рішення про встановлення дверей погоджували на зборах мешканців.

Серед управителів помітні різні тенденції. Наприклад, управляюча муніципальна компанія (далі — УМК)  “Центральна” за два роки провела ремонти за найбільшою кількістю адрес, а саме 47. Особливо дорогі ремонти, як от на вулиці Проскурівського підпілля, 215 за понад 198 тисяч гривень, означали відновлення мереж. 

“Там, де ремонт вартував понад 100 тисяч, там замінювали сантехнічні мережі та електромережі. Ми повинні забезпечити їхню надійність”, — каже директор УМК “Центральна” Ігор Білокриницький. 

У перший рік дії програми помітна також ще одна тенденція – більшість ремонтів вартували менш як 15 тисяч гривень. Вже наступного року все змінилося. Усе тому, що у 2024-му двері у підвалах будинків УМК “Центральна” не встановлювали. Це почали робити лише у 2025-му. Тоді в УМК “Центральна” встановили 31 двері. 

Найбільше коштів пішло на ремонти укриттів у будинках УМК “Південно-Західна”. Найчастіше ремонти за однією адресою вартували понад 35 тисяч гривень. У 2024 році за чотирма адресами провели ремонти на понад 100 тисяч гривень. Того року автоматичні двері встановили у 20 підвалах.

УМК “Дубове” відремонтувала  укриття за майже такою ж кількістю адрес, як і УМК “Південно-Західна”. Це були дуже різні ремонти: від найдешевшого за 6 тисяч 600 гривень до найдорожчого – майже за 160 тисяч. 

УМК “Озерна”, освоївши кошти на ремонт за 15 адресами у 2024-му, вже наступного року отримала гроші лише на один об’єкт. Більшість ремонтів у будинках в УМК “Проскурівська” вартували понад 35 тисяч гривень. Водночас компанія долучилася до програми лише у 2024 році. 

Кількість ремонтів, за словами начальниці житлового відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду Ганни Рихлицької, залежала не лише від кількості заявок від мешканців, а й від стану самих укриттів. 

“Перша умова нашої програми — ДСНС має визнати підвал найпростішим укриттям. І тільки вже після того могли далі виконувати роботи. Якщо підвал в більш-менш нормальному стані і не потребував ремонту, управителі самі могли побілити те приміщення, привести все до ладу, зробити лавочки — все за рахунок квартирної плати”, — пояснює Ганна Рихлицька. 

У випадку УМК “Озерна”, “Центральна”, “Південно-Західна” за деякими адресами ремонти проводилися кілька разів – як протягом одного, так і протягом різних років.  Це, за словами посадовиці, пояснюється тим, що на одному об’єкті виконували різні види робіт у різний час. Наприклад, спочатку могли зробити освітлення, відремонтувати трубопроводи водопостачання чи водовідведення, а згодом встановити двері. 

Нюанси ремонтів 

Роботи у підвалах виконували самі управителі. У випадку з ОСББ було інакше. Там для ремонтів укладали угоду з ФОПом.  Так, мешканці визначили, які саме роботи потрібні, підрядник зробив розрахунок і кошторис, а в міській раді перевірили, чи ціни адекватні і чи не завищені. Після погодження цього кошторису місто оплатило виконавцю саме ті роботи, які підпадали під програму. Проте одна з головних проблем — знайти виконавця, який візьметься за такий обсяг робіт, пояснює голова ОСББ “Фортеця 186” Євгеній Бойко. А це непросто – обсяги невеликі, а процес погодження тривалий. Це, на його думку, основна причина, чому донині до програми долучилося всього два ОСББ. 

«Для цього потрібен підрядник або ФОП, який має відповідні КВЕДи і реально займається такими роботами — сантехнікою, електрикою, дрібними ремонтами. З цим непросто, бо для багатьох це невигідно: об’єкти невеликі, погодження триває довго, а заробіток на таких роботах не надто великий. Великі фірми за таке часто не беруться, а дрібних виконавців, які готові цим займатися, знайти складно», — розповідає Євгеній Бойко. 

У будинку цього ОСББ у 2024 році провели ремонт на суму близько 150 тисяч гривень: понад 120 тисяч фінансував бюджет, решту – саме ОСББ. За ці кошти вдалося відремонтувати вхід до підвалу, повністю замінити аварійну каналізацію, встановити нові крани та частково облаштувати освітлення. Додатково провели дрібні роботи — підфарбували приміщення, укріпили конструкції, усунули протікання. А от двері так і не встановили. Ні тоді, ні згодом. 

«На той момент чіткої інформації про встановлення дверей не було. Нам ніхто не повідомляв, що можна подаватися чи що заявку вже погоджено. Ми навіть готували протокол загальних зборів, бо потрібна була згода мешканців, але далі справа не просунулася — до встановлення дверей так і не дійшло», — каже Євгеній Бойко. 

І це не єдині нюанси з дверима. В одному з укриттів УМК “Проскурівська” автоматичний замок зламався буквально одразу ж. І його так ніхто і не відремонтував. Відтоді підвал закритий для всіх, крім мешканців під’їзду, і фактично не використовується як укриття

«Систему автоматичного відкривання дверей пошкодили вандали, тому зараз вона не працює. Її мали відремонтувати, але, наскільки нам пояснили, потрібні деталі чи спеціалісти не з Хмельницького, тому питання ще не вирішили. Наразі двері просто зачинені на ключ, і цей ключ є у частини мешканців будинку”, — розповідає житель будинку Анатолій.

А ось із дверима підвалів УМК “Центральна” у січні 2026 року виникла інша проблема — з частини вже встановлених дверей невідомі викрали електронні блоки керування, які забезпечують автоматичне відкривання під час повітряної тривоги.

“Було викрадено 10 блоків з 10-ти дверей. Ті, які були раніше встановлені. Ми звернулися в поліцію, відкрита кримінальна справа, поліція шукає зловмисників…  Через відкрите провадження відновлення обладнання затягнулося. Але все-таки, я думаю, що я візьму на себе відповідальність і куплю ці блоки”, — ділиться директор УМК Ігор Білокриницький. 

Усунення всіх проблем із дверима — від викрадення до поламаних замків — лягає на плечі управителів. 

 «Такі випадки були не лише в УМК “Центральна”. Десь обладнання викрали, десь — пошкодили або втрутилися в роботу системи. Зараз шукають можливість усе це відновити”, — зазначає Ганна Рихлицька. 

У 2026 році програму «Моє укриття» планують продовжити насамперед у частині встановлення дверей з автоматизованою системою доступу. За словами посадовиці, основний обсяг коштів цього року передбачений саме на такі двері — у тих будинках, де мешканці погодилися на їх встановлення. Окремо також заплановані роботи ще на трьох об’єктах, де мають ремонтувати внутрішньобудинкові мережі: водопостачання, водовідведення та електропостачання. Вона також зазначила, що інтерес до програми з боку ОСББ зберігається, і нещодавно з цього приводу вже зверталися представники одного з об’єднань.

Загалом програма «Моє укриття» виглядає своєчасною: у місті, де значна частина підвалів роками залишалася непридатною для перебування людей, вона дала можливість хоча б частково привести ці приміщення до ладу. За два роки за бюджетні кошти вдалося відремонтувати десятки підвалів, замінити мережі, освітлення і встановити частину автоматизованих дверей.

Втім, на практиці її реалізація виявилася значно складнішою, ніж це виглядало на папері. Найбільше проблем виникло саме з дверима, які, власне, й були головною “фішкою” програми: десь їх не встановили взагалі, десь вони вийшли з ладу майже одразу, а десь обладнання просто пошкодили або викрали. У підсумку частина укриттів, які мали б бути відкритими під час тривоги, зараз або працюють не так, як задумувалося, або доступні лише мешканцям конкретного будинку.

Ще один висновок після двох років — програма виявилася значно зручнішою для муніципальних та приватних управителів, ніж для ОСББ. Одна з причин – доволі складна організація процесу: потрібно знайти виконавця, пройти погодження, підготувати документи і чекати на фінансування. Для невеликих об’єднань це часто занадто складний і довгий шлях.

А ще попри ремонти і встановлення дверей, програма так і не розв’язувала питання базового комфорту в укриттях. Санвузли, про які говорили ще задовго до запуску «Мого укриття», у більшості підвалів так і не з’явилися. Тобто за два роки місто зробило крок до того, щоб підвали стали доступнішими, але до повноцінних і справді придатних для тривалого перебування укриттів їм ще далеко.

Підготувала Світлана Русіна